Цю сторінку схвалено
ФРАНЯ
паде обезсилена на крісло.
Я могла би загуляти ся на смерть, панї Геншлева.
ГЕНШЛЕВА
сьмієть ся.
Як так поводити меш ся, то я можу повірити. Чоловік мусить сьміяти ся до слїз, коли лише дивить ся на се!
ФРАНЯ.
Ви не гуляєте цїлком?
ГЕНШЛЕВА.
Я? Чи я гуляю? Розумієть ся, що гуляю. Приключало ся, що я загуляла за одну ніч пару нових черевиків.
ФРАНЯ.
Ходїть, погуляйте но раз зі мною.
ГЕНШЛЕВА.
Йди ти на гору та там собі гуляй.
ФРАНЯ.
Ба, як би я могла! Знаєте що, я закраду ся на гору, на ґалєрию. Ви були вже коли там на горі? У великій салї на ґалєриї, там де стоять мішки зі сушеними сливками. Без нїчийого відома піду собі на гору, та заглядати му відтам на долину. І буду їсти сливки і заглядати буду на долину. Хто-ж заборонить мінї се?
