Цю сторінку схвалено
ЗІБЕНГАР
до Геншля.
Най там Бог дасть щасливий спочинок мерцям. Ви є мущина, перед вами житє. Яких вам треба знаків та чудів, Геншель! Ми можемо зарадити собі самі дуже добре, найти властиву дорогу з нашим розумом. — Йдїть лише просто своєю дорогою. Ви є капітаном на своїм кораблї. Проч з уявою і химерами! Через кладку! Чим більше роздумую сю справу, тим більше подобаєть ся вона мінї.
ГЕНШЕЛЬ.
Ганно, що-ж ти скажеш на се?
ГАННА.
Я нїчого не знаю. Відки можу знати, про що ви говорите!
ГЕНШЕЛЬ.
Ну пожди, я розкажу тобі всьо потім.
ЗІБЕНГАР.
Доброго здоровля, Геншель! до побаченя! Щастя на дорогу!
ГЕНШЕЛЬ.
Треба надїяти ся сього.
ЗІБЕНГАР.
Я не журю ся вами нї раз. Ви маєте все щасливу руку.
Відходить.
ГЕНШЕЛЬ.
На пса вроки, пане Зібенгар.
