Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/65

Цю сторінку схвалено

хоч би навіть і по шістьох недїлях. Я думаю, що вона пошила би в дурнї двох адвокатів.

ЗІБЕНГАР.

Ну, як ви так пересьвідчили ся про се…

ГЕНШЕЛЬ.

Тут не було би для мене лїпшої жінки! — А однак! не можу перемочи себе.

Хвиля мовчаня.
ЗІБЕНГАР.

Так, так, тепер нагадую собі що-дещо. Се було якось в останнїх днях перед смертию. — Але можу вам цїлком щиро сказати, що я не брав сього так поважно. Ваша жінка була тодї як-раз дуже зворушена. І богато причин лежить вже в самій хоробі. Я думаю, се не повинно бути головним питанєм. Головне питанє може все бути лише таке: Чи відповідна Ганна справдї для вас? Безперечно має вона богато прикмет! Що-дещо також і не подобає ся мінї у неї! Ну, але хто-ж не мав би нарештї хиб. Кажуть, що має також дитину!

ГЕНШЕЛЬ.

Так. Має дитину. Я дізнав ся про се. Ну, хоч би навіть. Я не роблю собі нїщо із сього. Чи вона мала може на мене ждати, ге? Вона-ж нїщо іще не знала про мене. Крови в нїй богато, тому кров хоче зробити собі місце. Як грушки перестигнуть, то падуть на землю. Про се я не журив би ся.