Цю сторінку схвалено
Ну, бачиш, мамо, тобі приснило ся щось! Ти мала якийсь сон. Нашому Шпіцови приснить ся також часом що-дещо. Але тепер просни ся! Розумієш, мамо!? Ти наплела тут тілько нїсенїтниць, що заломив би ся під ними найбільший віз, коли наладувало би ся їх на нього. Мінї іще крутить ся від сього в голові.
ЗІБЕНГАР
що найшов шклянку, наливає вина.
І мінї вичитали ви також »Отче-наш«.
ГЕНШЕЛЬ.
Нї, не беріть їй сього так зле. Се-ж жінка! Треба вже з нею терпіти! Ну, а тепер вертай мінї як найшвидше до здоровля! Бо інакше скажеш іще колись, що я украв в Болькенгайн конї.
ЗІБЕНГАР.
Ну, пийте вино, воно покріпить вас.
ГЕНШЛЕВА.
Коби то лише знатє!
Зібенгар підтримує її, коли пє.
ГЕНШЕЛЬ.
Що-ж ти знова?
ГЕНШЛЕВА
коли вже випила.
Можеш мінї се приречи?
ГЕНШЕЛЬ.
Всьо, що лише хочеш!
