Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА
дусить ся від сльоз — заходить ся.
О, йди геть!
Геншель сильно збентежений, питає очима Зібенгара, що чистить свої окуляри та хитає головою.
ЗІБЕНГАР
тихо.
Дайте їй тепер спокій.
ГЕНШЛЕВА
як передше.
Хотїв би, аби я вже землю гризла!
ЗІБЕНГАР
до Геншля, що хотїв крикнути.
Пст! зробіть се для мене! Тихо!
ГЕНШЛЕВА.
Я маю очі; я іще не ослїпла. Не потреба мінї говорити. Я тут вже більше непотрібна. Можу вже пакувати ся!
ГЕНШЕЛЬ
насилу спокійний.
Що се значить, Малю?
ГЕНШЛЕВА.
Ая, ая, удавай!
ГЕНШЕЛЬ
крайно збентежений.
Ну, скажи мінї хоч лише…
ГЕНШЛЕВА.
Може дїяти ся, що хоче… Ошукати себе не позволю. Хочби ви крили ся іще раз так добре.
