Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
Ну, Геншель! До дївки!
ЗІБЕНГАР.
Ваш чоловік? До Ганни? Знаєте що… хто вам се наплїв, той є негідний брехач.
ГЕНШЛЕВА.
Та як я умру, він оженить ся з нею!
ГЕНШЕЛЬ
вказуєть ся в дверех.
ЗІБЕНГАР.
Алеж вам привиджуєть ся, панї Геншлева!
ГЕНШЕЛЬ
добродушно — здивований.
Що тобі, мамо? Чого так плачеш?
ЗІБЕНГАР.
Геншель, ви не повинні лишати жінку саму!…
ГЕНШЕЛЬ
йде ввічливо до ліжка.
Хто-ж тобі що робить?
ГЕНШЛЕВА
відвертаєть ся злобно на другу сторону лицем до с тїни Геншель відвертаєть ся плечима.
Дай мінї спокій!
ГЕНШЕЛЬ.
Щож се знов має бути?
