Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
Слухай-же, коли тебе кличу!
ГАННА.
Я слухаю, але як ви не будете говорити голоснїйше, то не можу чути! Маю лише двоє уший.
ГЕНШЛЕВА.
Вже знов скачеш як оса — дївчино!
ГАННА
коротко.
О, про мене!
ГЕНШЛЕВА.
Чи то так добре, ге? Хто-ж бачив пискувати так до хорої жінки?
ГАННА.
А хто-ж зачинає? Як ви лише проснете ся, так зараз вигадуєте всїлячину. Що лише не зроблю, всьо зле і зле. Вже не знаю чим вгодити вам.
ГЕНШЛЕВА.
Бо не слухаєш мене.
ГАННА.
То зробіть собі всьо самі лїпше. Чоловік шибає собою цїлий день до півночі, але коли так, то волю вже радше піти своєю дорогою!
Розпускає підвязану спідницю і вилїтає на двір.
ГЕНШЛЕВА.
Дївко! Дївко!
Не роби мінї хоч сього. — Щож я тобі знов злого сказала?! — Ах! Боже, Боже! що то
