Цю сторінку схвалено
|
ГЕНШЛЕВА.
Я? Брешуть прокляті. Прикладає собі запаску до очий та вибухає плачем. Відходить.
ГЕНШЕЛЬ.
Що я… моя жінка… що ми обоє враз… що наша Ґуста… добре вже! добре вже! Пускає руку Вальтера, хропить сильно та припадає головою до стола.
ВАЛЬТЕР.
Не позволю називати себе брехуном.
|
