Майстер Геншель, лише не гнївайте ся так зараз. Бачите, що сей чоловік не уміє говорити інакше.
Ба, ба, я вірю! Ти можеш се зробити! Коли хто прийде та скаже тобі правду, то може ви летїти крізь вікно. Але такий смаркач, таке стерво як Юрко, може тебе обріхувати день як ніч. Твоя жінка тай отсей на перегони! Хочеш, аби тебе обріхували, про мене, най тебе обріхують! Але як маєш іще очі в голові, отвори їх вже раз, глянь докола себе та придиви ся раз сьому драбови добре. Та-ж вони зводять тебе в білий день!
Що ти сказав? Га? Нїщо? — Добре.
Нинї справжня цьвітнева погода. То засьвітить сонце, то знов посипле крупами.
Я тобі дома заплачу, затям собі се! Уважай добре! Ми розмовимо ся іще, в судї поговоримо зі собою.
Бувай здоров, вибач за лихе слово.
