Цю сторінку схвалено
що-ж мінї тодї лишить ся, хотїв би я знати. Треба буде справити собі катаринку. Франя буде збирати гроші.
ФРАНЯ.
Я цїлком не соромила би ся сього, тату, нї раз.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Вірю тобі, якби то сипали ся лише дукати.
ФРАНЯ.
Але, нї тату, що ви говорите! Ви могли би вернути ся знова на сцену.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Анї навіть до малпячого театру, моя дитинко.
ЗІБЕНГАР.
Говорив вам може що пан Екснер? Він казав мінї, що хоче лишити взагалї всьо при давнім ладї.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Видно, я не належу до того »всього«.
ПАНЇ ВЕРМЕЛЬСКІРХ
йде сильно зворушена до стола.
Пане Зібенгар, я мушу вам сказати. Ви можете повірити мінї, пане Зібенгар. Я стара жінка, маю вже пятьдесять років; я пережила вже справдї богато, але як тут поводить ся з нами, нї дійстно, се є… я вже навіть не знаю… се чиста підлість, чиста, негідна злоба, се чиста огида, можете мінї вірити.
