промислова, щоби могла колинебудь конкурувати з Чехословаччиною в Східній Європі. Інтерес Галичини саме буде: бути посередником між промисловими землями Середной Европи та багатим на сирівці Сходом. Галицька самостійність ґарантує Чехословаччині необмежену господарську експанзію на Сході Европи й певну будуччину як з політичного так і економічного боку.
Нехай Чехословаччина це памятає, що вибирає отсе саме між Польщею та всім східним Славянством!
Може дехто й подивується, прочитавши цей заголовок. Аджеж Югославія не межує з Галичиною, навпаки — вона від неї значно віддалена. І до того Югославія, хоч сама по собі доволі значна держава, не є таким чинником в европейській політиці, як Анґлія, Франція чи Італія...
Та дивуватись нема чого. Хоч Югославія й не світова могутність і хоч вона відділена від Галичини иншими державами, то все таки розвязання галицької проблєми для неї не може бути ніяк рівнодушне. Навпаки! Від такого чи иншого розвязання галицької проблєми залежатиме в значній мірі майбутня зовнішня політика Югославії.
Перший вузол, що вяже Югославію з галицькою справою, це те, що Югославія в нарівні з ЗУНР. т. н. сукцесійною державою Ав-
