— Трошки риби, — сказала вона. — Сьогодня п'ятниця.
— Я тобі спік шматочок яловичини, — поспішав сказати Антін. — Ось я зараз, розпали в печі, — звернувся він до Стелії — то можна буде його загріти.
Стелія дивуючись глянула на нього.
— Дай мені дитину, — сказав їй чоловік.
Вона хотіла раніше заколисати дитину, але чоловік намагався:
— Розпали-ж у печі і я загрію печеню, — сказав їй Антін і вихопив дитину з її рук.
Стелія вийшла, внесла дров, роспалила в печі, потім розіп'яла на стільці свою мокру свитку перед огнем, а тоді знов узяла дитину, сіла собі осторонь на ослоні, розстібнула груди і почала годувати дитину. Антін заходився гріти м'ясо на сковородці, нахилившись коло припічка.
Пораючись коло печі він міг бачити тільки спину Стелії та її нахилену голову. Ставрос терпляче дивився на-пів приплющеними очима на вогонь. В хаті стало тихо, тільки де-коли тріщало дерево в печі та чути було, як цмокала дитина, що ссала материну грудь.
Антонові було видко, як вистромилась дитяча ніжка з пелюшок. Він простягнув руку і полоскотав ту ніжку.
— Дай спокій дитині, хай собі ссе, — сказала Стелія не повертаючись.
