І тому, що п. Головний Отаман з своїми міністрами вже цілий десяток літ тиняються по передпокоях демократичних можновладців і знають їх досконало, не можу я вже вірити в те, що вони зберегли й по нинішній день колись спільну з моєю юнацьку віру в правду та здійснимість демократичної рівности, братерства й пацифізму…
Ніяк мені не укладається в голові, щоби п. Андрій Левицький, п. Вячеслав Прокопович чи п. Олександер Шульгин зі всім їх „народнім демократизмом“, могли відстоювати основну тезу політичного демократизму, що в основних державних справах голос Стецька Дурня, свинопаса з села Ослячого, зовсім і абсолютно рівновартний голосові п. Головного Отамана чи його міністрів:…
Тому, що я в це не можу повірити, не ображуся зовсім коли Ви мене, який оцей ідиотизм основної тези демократизму, як такий викриває, будет називати відступником, зрадником і реакціонером, а вважатиму це Вашою звичайною „політикою“.
Ціла бо наша інтеліґенція, не дивлячись на спантеличення її демократичними ідеями, все-ж на стільки близька ще де основної верстви нашого народу, селянства, що й Ви знаєте ріжницю між селянином статочним, працьовитим господарем —багатим чи бідним, це не грає ролі — і типом ледащого злодійкуватого нероби-пянички, з яких навербували собі більшовики отих лютих потурнаків в „комбєди“. Це-ж цей „найдемократичнійший шар українського народу“, орґанізований більшовицькою наволоччю в „комбєдах“ помагає Сталінам тепер до решти руйнувати Україну, це-ж на його іудиній совісті лежать несчислимі жертви українців, людей працьовитих, чесних, достойних…
Й говорити в наявности цих траґічних фактів далі про рівність і рівноправність катів і катованих, як то робили ми за нашої молодости, не знаючи життя, вірили… Ні, панове!..
Навпаки, я переконаний в тому, що й Ви, панове, з цими молодечими нісенітницями дали собі вже давно раду, що й Ви несогірше бачите абсурдність як основної тези політичного демократизму, так і похабну практику жерців цієї ідеї, що держать керму правління тут чи там у своїх руках і дуже добре здаєте собі справу з того, що „пропорціональний“ демократизм в 1917 році був не виявленням, а лиш фальшуванням дійсної волі українського народу. Певен я, що Ви зовсім вже закинули думку повертати на Україну на підставі „пропорціо-
