УНР є „народня“ республика, що означає, що суверенний народ сам собою править. Отже народ не може не хотіти Вас, бо Ви-ж правите не в чиїх инших, а лиш в його, народа, інтересах, що Ви вже Вашими двадцятьдвома програмами найяскравіще йому довели, оддавши в тих програмах, як того „сам народ“ „не вище фершала“ хотів: неприналежні Вам землі, все що на землі і під землею, у воді і під водою.
Все це ми знаємо, але, панове, не є це ніякий доказ, коли Ви Ваші бажання й сподівання вважаєте дійсністю.
Бо коли би Ваші бажання були реальною дійсністю, коли би те, що Ви твердите було не уроєною, ще гірше, — не списаною з чужих сшитків, змалпованою, до нашого життя не придатною й тому порожнью фразеолоґією, без всякого реального змісту, коли би все те було дійсною суверенною волею українського народу, то були би Ви і по нині з народом, на Україні.
Лиш по ділах, по фактах, панове, а не по словах і запевненнях, можна пізнати дійсну вартість тої чи иншої політичної теорії.
А факти?
Чому Ви, „обранці суверенного народу українського“, Ви, які хвалитеся, що „зорґанізували весь український народ“ на повстання проти Влади Гетьмана Всієї України, а не хвалитеся, що крім „цілого українського народу“ мали Ви в тім повстанні ще й поступовішого від Вас, найпоступовіщого од всіх у світі союзника — московський більшовизм, чому Ви після отої славної перемоги над „ворогом народу“ сидите ось вже тринадцятий рік на еміґрації, а через Вас і ми, гетьманці?
Щось тут з Вашими 22-ма найпоступовіщими, найдемократичніщими програмами, які Ви посписували і з французських „прав громадянина“ і з „ерфуртської програми“ і у москалів-общинників з їх анархічною есерівщиною і з усіх усюдів все „найпоступовіще“…, щось тут, панове, як кажуть в Галичині, не штимує!
Придивімся, як той „поступ“ виглядав.
Ви не задовольнилися „чотирьохвосткою“, Ви взяли й собі „пятихвостку“, бо це-ж було найпоступовіщим в цілому світі; :це значило, що вибори мали бути не лиш безпосередні, рівні і т. д., а ще й пропорціональні…
Воно справді, — пропорціональні вибори найбільш точно можуть віддати ріжні політичні погляди населення, але з одним
