спроба повернути таку форму правління (теж УНР), над якою життя народу перейшло до порядку денного.
Ми розуміємо, що учасникам і проводирям уенерівського політичного фіаско дуже трудно й боляче признатися до такого скандалу, й ті слабодухи з них, які не мають сили глянути дійсности у вічі, так і до кінця життя будуть все твердити, що, мовляв, народ їх ґеніяльних плянів не зрозумів; але він їх напевне ще зрозуміє і признає таки їх, бо-ж вони, бігме, „такі поступові, такі поступові, та такі народолюбні, що народ“… і так в безконечність…
Таким затурканим демократичною фразеолоґією, засліпленим самозакоханням — годі помогти.
Та річ не в цих „сліпих поводирях сліпих“, а в людях живих, здібних до творчої праці
Що-ж таке є отой „поступ“ в дійсности?
В політічному розумінні поступом є перехід од передавненої чи пережитої, не відповідаючої потребам дня, інтересам нації в її цілому, форми правління до форми більш удосконаленої, більш пристосованої до сучасних потреб нації, форми, яка забезпечує певніщий, швидчий і кращий дальший розвиток її.
УНР-вці нам з радістю загукають: отже бачите, ви самі признаєте, що це є поступ, тоб-то, що ми, всесвітні демократи, маємо рацію, коли замісць давно пережитого гетьманства хочемо встановити на Україні наймодерніщу, найпоступовіщу народню республику, демократичніщу й вільніщу од всіх республик в світі…
Не кваптеся, панове!
Власне оте, що ви хочете, а що ми хочемо і слід нам можливо обєктивно проаналізувати.
Почнемо з історичного джерела, з якого виводите Ви Ваше право на титул дійсних реальних поступовців.
Ви є ті, хто запевняє, що черпаєте право Ваше з виявлення суверенної політичної волі українського народу чи то в Центральній Раді, чи у виборах до московських установчих зборів.
В тих голосуваннях, ми, гетьманці, участи не брали.
Ви до виборів стали з Вашими двадцятьдвома радикально-демократично-соціялістично-федералістичними програмами і твердите, що наш український народ „суверенну“ свою волю в тих голосуваннях виявив, а оскільки й не голосував, то напевно подав би був свій голос не за кого иншого, а лиш за УНР, бо-ж
