Сторінка:В. Липинський як ідеолог і політик (1931).djvu/54

Ця сторінка вичитана

Не треба було б тоді поступовим пп. професорам з під стягу УНР витягати з їх потаємних шухлядок тих їх „наукових розвідок“, якими вони ще перед десятьма роками так цілковито розбили „штучні теорії“ покійника, обєктивно й непреложно довели те, що так аподиктично зрадив нам тепер пан премєр; не знайшли, бачте, лиш часу надрукувати, і нас, невчену братію, просвітити.

А поки ці „поступові істини“ українському громадянству ще не знайомі, то нехай бодай ті, що „штучних концепцій“ покійника ще не читали, згори знають, що й нема що читати, він бо мовляв сам їх „перекреслив та розхитав!“

Занадто примітивно, пане премєре!

От Ваш міністр справ закордонних в ч. 26-м береться до справи значно спритніще, в дипльоматичних рукавичках.

Він признається отверто, що умер противник, з яким панове з УНР не уміли собі ради дати за його життя й, окрилений надією, що з мертвими буде легче, не скупиться на хвалебні епітети для покійника:

„Серед політичних теоретиків реакції Липинський є дуже цікавою, одною з найяскравіших постатів (у світовому масштабі, як бачите! О. Ск.)… Але по за цим утопистом реакції (підкресленнє моє. О. Ск.) і теоретиком трудової монархії, навіть поза істориком Хмельниччини завжди буде виглядати постать великого патріота, постать нашого Ієремії, постать, що всі нерви й сили, всю душу свою присвятила відродженню української нації й держави“.


Не лиш в інтересах гетьманського руху, а в інтересах розвитку української державницької думки взагалі, мусимо ми проаналізувати, яка реальна дійсність криється за твердженнями: „утопист реакції“ та автор „штучної концепції“,

а яка — за „поступовим демократизмом“ „реальної УНР“.

Утопія — річ загально відома: нездійснима в реальному житті вигадка; отже — „грушки на вербі“, щось таке, про що од нічого робити помріяти собі вільно, але з чим в реальній міжнародній політиці виступати не годиться; це ясно.

А реакція?

Реакція — це зовсім реальна спроба зберегати явище (напр. УНР), яке себе в житті не виправдало, явище, яке те життя „розхитало, перекреслило“ й перекинуло до гори ногами, або