нув зовсім виразно думку про післанництво України у світовій історії. Липинський, глибоко переконаний в неминучости здвигнення української держави, приписує Україні „світову місію історичну, яку серед иньших націй і держав дав їй до виконання Великий Бог на Ним створеній землі“[1], показує їй те місце, яке їй судилось заняти в сімї народів. Досконала синтеза Сходу зі Заходом — це коротка формула, в яку вбирає він українську месіяністичну ідею. „Від дня наших народин йде на землі нашій перехрещування впливів Сходу і Заходу: двох відмінних культур, світоглядів, понять і цівілізацій; з взаємним себе поборюванням цих впливів під гаслами повного винищення одного або другого — звязані всі періоди нашої руїни; з їх гармонійним сполучуванням звязані періоди нашого розцвіту, нашого існування, як окремої, посідаючої власну індивідуальність нації. Оцим історичним, реальним, дотикальним досвідом, Бог вказує нашій свідомости духовий шлях наш, якого не можна розумово в параґрафах сформулювати, але який інстинктивно кожний з нас може відчувати, в нього вірити і по ньому зі всею твердістю віри йти[2].
Я не збираюсь розсліджувати, чи концепція Липинського про значіння і ролю України у світовому процесі відповідає науковим даним, мене цікавить в першу чергу факт, що Липинський знову після довгих століть оформив цю найвищу ціль, до якої повинно бути спрямоване хотіння усіх державницькими катеґоріями думаючих одиниць. Бо українська держава не тому мусить існувати, щоби вигідніше жилося її обивателям, перед нею стоїть велике завдання синтези двох культур, двох цівілізацій, обєднання Сходу зі Заходом. Як історик старається Липинський виказати сліди таких змагань в минулому України, як соціольоґ творить він нову, ориґінальну українську конструкцію, навіяну цим самим духом. Співпраця спольщеної шляхти і зросійщеного поміщицтва в межах української держави це тільки одна зі зовнішніх признак цеї загальної орієнтації на Схід і Захід. Але щоби ця зросійщена і спольщена верства вернула в лоно давньої, забутої вже батьківщини, щоби навіть поляки і росіяне з походження служили вірно цій державі, на якої території вони живуть, мусить ця держава мати моральні цінности, якусь притягаючу силу. І ось цю притягаючу силу дав українській нації і майбутній українській державі Липинський у формі
