Вячеслав Липинський, син Казимира і Кляри з Рокицьких, вродився 5/17 квітня 1882 року на Волині в семї дідичів села Затурець, Володимирського повіту. По свому походженню семя ця належала до роду земельної шляхти мазовецької, якого одна лінія — (що в XVI і XVII ст. писалася по імени своєї гніздової посілости в землі Нурській „de Antiqua Lipiny“) вийшла в початку XVII ст. на Україну, осіла на стало на Поділлі, придбала там значні земельні маєтки і займала в XVIII і XIX віках ріжні земські і військові уряди. Батько Вячеслава, Казимир, оселився на Волині в селі Затурцях, яке одідичів по своїй матері з шляхецького Волинського роду Бєчковських.
Вячеслав Липинський вчився в ґімназіях в Житомирі, Луцьку і Київі. Скінчивши Першу Київську Ґімназію, служив у російськім війську, в Драґунськім Рижськім полку, стаціонованім тоді в Кремянці. Вийшовши з війська, вступив до Краківського Університету, де студіював спочатку аґрономію, а потім, на фільозофічному факультеті, історію. Історичні і соціолоґічні студії продовжував далі в Женеві. По скінченню університетських студій став господарювати в одідиченім маєтку Русалівських Чагарах на Уманщині. В день вибуху Світової Війни був покликаний, як резервовий старшина, до 4-го Драґунського Новотроїцько-Екатеринославського полку, в рядах якого відбув східно-пруську кампанію в складі ІІ-ої російської армії ґен. Самсонова. Пізнійше, в 1915 році через недугу був перенесений в кінні резерви, стаціоновані зразу в Дубні, потім в Острові, врешті в Полтаві, де прослужив до часу російської революції. З вибухом її став брати участь в формуванню українських військових частин і одночасно, спільно з С. М. Шеметом і другими місцевими дідичами, орґанізував політично хліборобські консервативні елєменти на Полтавщині.
