в американських колах „типу Форда“, при чім радить в Америці працювати в порозумінню з московськими монархістами.
Весь час Липинський напирає на усталення ідейного і ділового зязку з московськими монархістами. 9. IX. 1922 пересилає він Ц. Управі маніфест Вел. Князя Кирила Владимировича з дня 26 липня (8 серпня) 1922 p., якого, як пише Липинський, йому прислано з Мюнхену „на страхъ врагамъ“, і радить звернути увагу на Мюнхен, де на його думку „все-ж таки робиться щось, що для будуччини нашої може мати рішаюче значіння і про що ми нічого не знаємо. Отже ще раз повторюю: зверніть увагу на Мюнхен. Між иншим туди вже цими днями поїхали аґенти Вишиваного, в їх числі Биберович. Там же сидить П.“
На початку 1924 року Липинського сильно стурбували газетні звістки про акцію московських монархістів. В листі з 10. І. 1924 пише він до мене: „думаю, що конче слід би було якось ці звістки близько у самого джерела провірити і у всякому разі про найновіщу фазу акції рос. монархістів мати як найточніщі відомости. Инакше ми опинимось в один прекрасний день в такому самому становищі, в якому українські большевики опинились супроти большевиків російських: перед доконаним фактом, супроти якого будемо безсилі“. Ц. Управа не надавала такого значіння реставраційному, старо-монархічному рос. рухові, репрезентованому на еміґрації Вел. Князем Кирилом. Нео-монархічний російський рух ще не виявився. В принціпі в цім пункті між Управою і Липинським не було росходжень. Перу Липинського належить випущена 16. VII. 1925 відозва Центральної Управи, котра відношення до рос. монархістів окреслює слідуючими словами:
Ми дуже радо навязали-б контакт з московськими монархістами і заключили-б з ними союз проти наших спільних зовнішніх ворогів, але тільки при таких двох умовах:
1. коли-б московські монархісти визнали нашу державну суверенність і нашу законну Українську Верховну Владу, персоніфіковану Гетьманським Родом Скоропадських, тоб-то, коли-б вони перестали втручатись в наші внутрішні справи, піддержуючи таких Українців, які проти своєї законної Української Верховної Влади виступають;
2. коли-б самі Українці сотворили настільки сильну гетьмансько-монархічну орґанізацію, щоб, спіраючись на ній, Гетьман міг заключити союз з монархістами московськими, а ра-
