ректорії“, в орґанізації якої він до приїзду до Відня О. Ф. Скорописа приймає активну участь, викликає мене до Відня. Він виступає з проектом відновлення орґанізованого консервативного руху на еміґрації під прапором монархичної ідеї в національній її формі — Гетьманщини. Я, як і другі, що на Україні приймали участь в хліборобськім русі, чи в уряді Гетьмана, підтримуємо однодушно ініціятиву Липинського і на весні 1920 року закладаємо у Відні „Ініціятивну Ґрупу Українського Союзу Хліборобів-Державників“, випускаємо в світ писану Липинським „Відозву до українських хліборобів“, в котрій злегка намічаються основні риси пізніще розробленої Липинським ідеольоґії українського трудового монархизму. Відозва закликає всі хліборобські орґанізації обєднатися в рямках Укр. Союзу Хліборобів-Державників.
В дальших роках під проводом В. К. Липинського відбувається консолідація відносин в середині Ініціативної Ґрупи У. С. Х. Д. і розвивається обєднуюча робота Ґрупи назовні. Розсилаються делеґати в ріжні країни розселення хліборобської еміґрації. В ряді міст закладаються територіяльні Союзи Хліборобів, всі вони приймають ідею Гетьманщини і виявляють стремління до обєднання з У. С. X. Д. Як живий доказ єдности всюди до презідій місцевих союзів вводяться делеґати У. С. X. Д. — в Польщі, Румунії, Німеччині, Франції і т. д.
При кінці 1920 року Липинський остаточно формулує Статут і Реґлямент У. С. X. Д., ґрунтовно міняючи становище Союза відносно цілого руху. Замість обєднуючого, коаліційного орґану всіх класово-хліборобських орґанізацій стає У. С. X. Д. замкнутим орденом, який бере на себе обслугу всього руху. Така реорґанізація була необхідною з огляду на завмірання життя в територіяльних, ширших хліборобських орґанізаціях на еміґрації. Реорґанізація ця спричинила першу кризу Ініціятивної Ґрупи, котру покинув один з членів-фундаторів.
16/29 грудня 1920 р. члени Ініціятивної Ґрупи крім одного підписують Статут і Заприсяження. Таким чином повстала Рада Присяжних і оформлено внутрішній закон істнування У. С. X. Д..
Липинський опрацьовує і починає друкувати в „Хліборобській Україні“ свої „Листи до братів-хліборобів“, які приймаються Радою Присяжних, як основна формуліровка ідеї Гетьманського Руху.
Весь захоплений своєю ідеольогічною працею, Липинський найбілш ревниво відноситься до справи ідейної одностайности і
