магає селекціонерам, сортоводам і генетикам у штучному утворенні гострих зимових і літніх негод , для порівняльного сортовивчення й селекції; досліджує проблему яровизації озимини.
Відділ захисту рослин вивчає шкідників тваринного й рослинного походження з сортового й селекційного поглядів, обслуговуючи, крім УГСІ , й деякі інші організації (напр. Твоавіяхем, поля зрошення, ОЗВ та інш).
Відділ Сортознавства тільки розпочинає свою роботу (штати дано з 1/X- 1929 р.). Залишаючи Укрсортосітці контрольні сортові функції, відділ сортознавства розгорне дослідну роботу з питань українського сортознавства, користуючись зі всіх наукових і лабораторних можливостей інституту, налагодить мережу дослідних спробних ділянок по дослідних станціях, а особливо по колективах та радгоспах , для проведення через них масового матеріалу, що селектується; це дасть можливість набагато прискорити темп селекції. Відділ сортознавства буде також систематично вивчати природний добір - цю другу засаду дарвінізму, що має величезне теоретичне й практичне значіння.
З технічного боку УГСІ має лабораторії, сховища й молотильні приміщення та низку цінних приладь, як міцна рентгенівська апаратура, холодникові устатковання, посушник, закальник, теплиця, камери для вивчення атмосферної посухи, заражувальні камери, низька технологічних устатковань, заливні ділянки із штуч ною льодовою коркою, вимочуванням, тощо.
А. Сапегін.
Одеса , Український Генетично-Селекційний інститут. 15 / XI- 1929 р.
Відділ Київського Інституту Селекції виріс із селекційної лабораторії Київського Сільсько-Господарського Інституту, що нею керував я протягом останніх 15 років.
Природня річ, що ідеї, які утворилися в цій лябораторії, та загальний напрямок її робіт мусіли відбитися на напрямкові утвореного відділу Наукового Інсти туту Селекції і новий відділ одразу став на певний шлях , користуючись призбираним досвідом нашої попередньої довгорічної праці. Таким чином, у новому відділі почали розробляти ті проблеми що цікавили нас уже багато років. Треба додати, що ці проблеми є одні з найактуальніших у сучасному рослинництві.
Ці проблеми були такі : поперше, нас цікавило питання про посухостійкість культурних рослин і взагалі і, зокрема, питання про анатомо-фізіологічні особливості, що зумовлюють міру посухостійкости різних рослин ; подруге — нам цікаво було з'ясувати, від яких особливостей організму залежить урожайність та цукристість цукрового буряка.
Скажу скілька слів щодо першої проблеми. Насамперед, на мою думку, тут треба було з'ясувати, за яких умов буде йти без перебоїв процес асиміляції, бо ми вважаємо, що наші неврожаї передовсім є наслідки пригнічення процесу асиміляції . Але процес асиміляції може відбуватися нормально лише тоді, як у тканинах рослини є досить води, і це висувало перед нами потребу вивчити водяний балянс у наших культурних рослинах, вивчити умови прибування і, головним чином, витрачання води у рослині та з'ясувати причини , що від них ця витрата залежить.
Досліджуючи це питання, я прийшов до висновку, що у наших культурних рослин міри посухостійкости залежить од розміру клітин: що дрібніші клітини в рослині, то вона посухостійкіша. Але ці дані викликали багато заперечень і тому постала потреба вивчати це питання докладніше. Робота ця пішла двома напрямками.
Поперше, щоб з'ясувати, який зв'язок є між розміром клітин та посухостійкістю рослини , ми робили так, як звичайно робиться в точних науках, тобто намагалися змінити одну величину і при цьому визначити, як змінюється друга величина. Конкретно в даному випадкові справа стояла так, що ми добірали низку рас відмінних одна від одної розміром клітин, складали з них певний ряд, його ми назвали біологічною гамою, і далі з'ясували, як відміняються в цьому ряду потрібні нам властивості рослини, — врожай тощо. Ставлячи таку біологічну гаму в різні умови росту, тобто вирощуючи її в умовах більшої чи меншої вогкости, ми прийшли до висновку, що в умовах великої вогкости кращі наслідки дають великоклітинні форми, а в умовах малої вогкости, навпаки: кращі форми дрібноклітинні. Отже, ця метода потвердила наші висновки.
Але питання, що нас цікавить, можна розв'язати й іншим способом. Тепер на півдні є низка рас озимої пшениці, що мають певну репутацію посухостійких форм. До таких рас належать: Українка Миронівської станції, Земка, Кооператорка Степнячка Одеської станції. Три перші пшениці є найкращі озимі пше
