Сторінка:Вільям Клоустон. Народні казки та вигадки, йіх вандрівки та переміни. 1896.pdf/11

сонце після будь-якого страшенного бою з стіхіями знов сьяє з неба ясно та переможно, так само й Ресалу після того як велетні покидали в нього цілий разок чарівних громових стріл, зостається, трохи з годом, супокійний і незастраханий. Через те Ресалу має бути по просту одною з форм оповідань про Індру, Савітара, Сізіфа, Геракла, Самсона, Аполлона, Тезея, Сіґвіда, Артура, Трістрама і безлічи інчих геройів, з котрих коли не один, то другий звісний у кожній стороні, цівілізованій чи нецівілізованій. Про отакі та про подібні до них дивовижні аналогіі один дотепний англо-індійський учений каже, що то по просту пяна фантазія, і „коли порівнююча мітологія — справжня наука, то повинна принаймні показувати, що єі твердження оперті на доводах. А чи є хоч тінь доводу (звісно, правдивого доводу) для тих тез, про які ми згадали? Чи можна історію оповідань про Ресалу, отаких які оповідають ся теперечки, одвести назад, ступінь по ступіні, аж до соняшного міту та до єго звичайного розвитку в народніх переказах? Чи одшукали про Ресалу іще що-небудь, що давало би хоч натяк на такий розвиток? Ну, а що буде, коли часом виявить ся, що всі ті оповіданя, які наш учений прихильник порівнюючоі мітологіі понанизував до купи, становлять тільки одну частину оповідань про того буцім то „соняшного“ героя, тай в різних місцевостях оповідають ся про него різні речі, а тіі оповідання, які наш мітолог згуртував до одноі категоріі на під-