XVIII століття — буржуазія. В XIX віці розвинуто ідеологію панування робітничої кляси (марксизм), одначе на державну ролю претендують професійні спілки (синдикалізм і гільдеїзм), навіть здійснила державну ролю партія (большевики, фашисти, селянська партія в Болгарії), підноситься в наш час ідеологія влади селянства, яко кляси, і його партій (аграризм).
Держава є формою здійснення права власности певного суспільного агрегату на територію перед міжнароднім світом, перед иншими державними колективами. (Земля може належати внутрі суспільства особам, групам, державі, церкві і т. п., але на зовні держава охороняє територію, котрою монопольно, суверенно володіє.) Держава опріч того виконує инші суспільні функції: охороняє внутрішній «спокій», регулює правила обміну вартостями (товарами, услугами і т. п.), що «циркулюють» в суспільній простороні. Ці функції держави є необхідні для людського колективного співжиття. Розуміється, ще є деякі функції, котрі полагоджує держава, наприклад, установлює і охороняє систему мір, регулює транспорт і комунікацію і т. п. Здійснення функцій держави є можливим завдяки силі примусу, котра виявляється військом і його сурогатами (поліція, міліція з усіма «консеквенціями»).
Словом, суспільна сила держави величезна.
Родина — характеристика цього групування ясна більш менш. Від типу родини залежить тип суспільства, бо родина є першою майстернею, в якій обробляються індивіди. Соціологія одріжняє три важніших типи родини: індивідуалістична, патріярхальна і псевдо-індивідуалістична.
Індивідуалістична виховує самостійних, творчих, ініціятивних індивідів, патріярхальна — рабів родини, псевдо-індивідуалістична — рабів держави. Суспільна сила родини величезна завдяки росповсюджености цього групування в суспільстві. Експерименти в напрямі насильного «реформування» родини не вдавались ні церкві, ні державі.
На цім ми скінчимо загальну характеристику груп з погляду їх соціяльної могутности, обмежившись тільки вищеназваними групуваннями, бо для огляду всіх існуючих в кожному агрегаті угрупувань не вистарчить і десяти томів, не то що п'яти сторінок (одних професійних групувань спеціялісти нараховують до 10 тисяч назв!).
Вказавши головні суспільні групування й критерій для оцінки їх суспільної сили, ми мусимо вказати і основні риси суспільної механіки та поведінки індивідів (осібняків).
Над механікою суспільства вже давно б'ється людська думка, але й досі не викрито з повною ясністю її законів. Говориться і про «динаміку» і про «фізіологію» суспільства, пишуться гори книжок про «філософію історії» і про «суспільну філософію»,
