Друге: знання техніки військової в найбільш передових країнах мусить бути нам критерієм для оцінки сил наших ворогів і приятелів. Необхідним елементом освіти Українця мусить бути знання основних підстав військової науки, військової техніки та історії.
Виучування військової справи у нас мусить стати такою почесною річчю, як і філологія і т. п. Писати вірші, ходити в театр, паморочити людей попівством, говорити про політику в кав'ярнях — це ніби загально-признане діло, а виучувати і знати реальні методи боротьби за визволення (військову справу) хіба це зайве, непочесне? «Підготовка війська» в формі вульгарного «гімнастикування» у нас не повинна мати місця.
Підготовка народу до боротьби мусить провадитись в усіх живих напрямах: клясово-професійної, кооперативно-економічної і політичної боротьби. При тім в системі боротьби мусить бути вказане місце для військової підготовки народніх мас.
За гірку темноту в суспільних питаннях Україна ще мусить послужити чужинцям. За невміння створити військо, за ворожість інтелігенції до дійсних визвольних інтересів народу — мусимо спокутувати. Але з того буде наука: визволення народу, військо — народ і соціяльна революція — це мусить стати нерозлучним елементом всеукраїнського думання.
21. IV. 1923.
