більшости — селянства, поскільки селянство складає 95 % нашої нації.
В час визволення повставша кляса селянства (майже вся нація) мусіла вся стати військом — тоді успіх був би на нашому боці. Фантом Антанти погубив Україну. Два роки (1919–1920) боротьби несли нам дезорганізацію, а большевикам — організацію. Правда, боротьба наша була тяжка на три фронти: большевики, руські старорежимці і Поляки, але коли б 30-міліонне українське селянство було морально звязане з українською армією, то вона перемогла б.
Українська армія в цілому по духу не була революційною армією повставшого народу — такий присуд мусимо ми зробити з соціологічного погляду. Вона була більш анти-большевицькою, ніж національно-революційною армією.
Військова політика була в корні неправильна: командний склад був чужий до всієї ідеології і психології української трудової більшости. Суспільна механіка мститься на тих, хто її не розуміє. Замісць комплектування армії українським революційно-визвольним старшинством, замісць виступити всім і вся політично-одностайно з більшістю народу — у нас було навпаки. Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва одбились од большевиків, Українці — ні.
Національно-суспільна некультурність скапітулювала перед національно-свідомим ворогом.
Які ж основні риси мусять бути в нашій визвольній боротьбі? Підкреслюю слово боротьба.
Жити — вегетувати — це одно, а жити — боротись друге. Життя — процес стихійний, боротьба — процес телеологічний (метоставний): жити можна просто, працювати, одержувати платню за працю або самому здобувати продукти, харчуватись і т. п., а коли боротись, то значить вибирати собі мету боротьби, виробляти собі напрям і засоби її, а також оправдувати в своїй свідомости і мету і засоби, цеб-то, мати вистарчаючу ідеологію своєї боротьби, її вище культурно-суспільне й етичне оправдання.
Боротись можуть тільки люде з творчим підкладом душі, бо боротьба — творчість.
Оглядаючи українське суспільство, ми багато бачимо таких, що живуть, і мало таких, що боряться. І це природно. Так було, так і буде.
Ми будемо говорити про боротьбу, як про метоставний процес.
Отже означимо коротко мету нашої боротьби.
Кажемо: національне, політичне, господарське визволення українського народу.
Коли нація є (типово) територіяльно + язиково державним угрупуванням, то очевидно, що і визволення національне є
