Сторінка:Військо і революція (Шаповал, 1923).djvu/17

Ця сторінка вичитана

військових людей, щоб зробити з них слухняні автомати, машину. Особливо цікава політика пануючої групи що-до представників инших національних (язикових) груп. Для них вигадано екстериторіяльну систему комплектування, щоб вживати їх не проти «їх братів», а проти «чужих» і відповідно виховувати. Наприклад, ця система панувала в царській Росії і панує в комуністичній! Ця система виникала і існує в наслідок існування ріжних язикових груп і бажання одних груп панувати над другими.

Вивчення історії тільки однієї Росії дає багатий матеріял для характеристики військової політики пануючих. Аналогічна військова політика помічається скрізь і завжди, з незначними варіяціями. Англійці в Індії, Єгипті, Французи в Мароко, Тунісі, Німці, Французи, Бельгійці в Африці — скрізь те саме.

Пануюча група змагається зробити військо ідеально слухняним інструментом своєї політики. Для цього організується спеціяльна освіта, виховання, спеціяльна система контролю, догляду, адміністрації. Пануюча група мусить пильнувати, бо… представники инших суспільних групувань у війську можуть иноді одурити надії своїх володарів! Революційні перевороти фактично здійснюють військові люде.

Язикове групування підлеглої або чужої нації ніколи не може бути до кінця вірним своїм панам: факти з останньої війни свідчать про це. Чеські легіони, польські, українські військові елементи переходили в полон умисне і там формувались проти гнобителів свого народу. По силі впливу на поведінку своїх членів національні групування виявляють можливо найбільшу силу. Одначе й инші (прим., клясові) інтереси і настрої творили і творять у війську несподівані для пануючих ефекти. 12-ти міліонна російська армія в 1917 році була грізним фактором роспаду старого режиму і суспільного життя в російській імперії: силою роскладовою було почуття клясове і національне в ріжних формах і комбінаціях. Старий режим мусів спокутувати всю свою кривду, яку він наклав на 150 міліонів людей.

Росклад війська веде до роскладу державности, якою б вона не була. Позбувшись технічного апарату, державне групування губить все своє значіння, його соціяльна сила зводиться до значіння малого товариства, яких в суспільстві багато.

Що держава є формою панування якоїсь суспільної кляси — тепер ледве хто сумнівається. А тому й військо є тільки технічним апаратом, що здійснює, підтримує це клясове панування. Отже всякі розмови про надклясову природу держави і тим самим ніби «аполітичність» війська — є свідоме або несвідоме фальшування дійсносте. Нема аполітичної держави, тому й нема аполітичного війська. Всяке військо є апаратом для переведення в суспільну систему якоїсь політики і то політики чисто клясових чи групових інтересів.