військо; де є військо там мусить бути дисципліна, цебто залізна, централізована, моно-центрична організація його. Моноцентризм — це є инший вираз солідарности вчинків, солідарности, що виникає на ґрунті однакового відчування, думання — однакової культури, однакових інтересів.
Ми вказуємо на залізну логіку цих понять, бо вони випливають з закону механіки і діялектики соціяльного процесу. Соціологічне трактування самої теми є обов'язкове для кожного громадського діяча, політика, борця, бо в противнім разі люде сходять з наукового ґрунту і не могтимуть пояснити собі околишніх суспільних з'явищ, не могтимуть розуміти функціонального звязку в поведінці між індивідами і групами.
Отже тому й дивною була проповідь в 1917 році якоїсь «антивійськовости» нашої боротьби, коли люде доводили непотрібність війська взагалі, а конкретному війську — непотрібність дисципліни.
Така проповідь цілком зрозуміла, щоб ослабити і знищити противника шляхом знищення його технічного апарату, але в приложенні до себе і своїх цілей проповідувати непотрібність технічного апарату боротьби — це значить відмовлятись від самої боротьби, це значить об'єктивно робити ту роботу, котру мусів би робити що до нас наш противник[1].
Принципи військової організації не зміняться аж доти, доки не зміняться основи суспільної організації в теперішній фазі цивілізації людськости: коли зникнуть окремі державні групування, а натомісць виникне одна всесвітня державність — тоді зникнуть і міждержавні війни, а тому не буде потреби мати військо; коли зникне розверствовання на багатих і бідних, у привілейованих і правно-упосліджених, тоді зникне і боротьба цих групувань, тому військо в цій части буде також непотрібне; коли зникне боротьба партій за владу, тоді не буде політичних революцій, і тому зникне технічний апарат для переведення цих революцій. Але що ж? Природа держави фатально вимагає війська. Уявім собі, що люде заведуть всесвітню одну державу, а коли держава, то буде й влада: утримання її шляхом диктатури вимагатиме від неї утримання технічного апарату диктатури, цеб-то війська, а організація тієї влади шляхом демократії консеквентно веде за собою партії, цеб-то можливости політичних революцій і потребу… технічного апарату.
Ріжні партії є тому, що є ріжні суспільні групування, нарешті тому, що суспільство є певною системою між-групового і між-індивідуального поділу праці, при котрих є певні правні привілеї і упослідження, є певні маєткові ріжниці, що творять ріжницю в інтересах.
- ↑ Коли весною 1918 р. я помістив у газеті «Відродження» в Київі ряд статей на тему про військо, висловивши при тім поглядн, котрих тримаюсь і тепер, то вчув багато нарікань в соціялістичних колах і в рядах партії, до котрої і сам належу! І що ж ми можем сказати тепер? 3амісць нас армії зорганізували собі наші противники і розбили нас.
