великою. Тому що держава, як організація, має узаконений апарат примусу — військо.
Історичні форми комплектування війська та його озброєння змінювалися з протягом часу і з поступом технічної культури поліпшувалися; в наш час озброєння досягли нечуваної досконалосте, але суспільна роля війська не змінялася: воно служило, служить і служитиме засобом технічного примусу над слабшими суспільними групами, які не взяли держави в свої руки. Еволюція форм організації війська, його комплектування, його технічної і військово-психологічної та політичної підготовки показує на саму еволюцію суспільних груп, зміну їх історичної долі, суспільної ваги, — взагалі на еволюцію суспільства.
І хто хоче добре розуміти генетику і механіку суспільства, той мусить добре знати історію війська і його суспільну природу.
Що таке військо по своїй суспільній природі?
З погляду соціологічного військо є спеціяльною організацією, що грає ролю технічного апарату переважно в руках держави. Переважно, але не завжди, бо, наприклад, такі суспільні з'явища, як партії, мають иноді зародок військових організацій, а в період революції військо стає, як правило, технічним апаратом партії, або партій, що роблять революцію.
Перехід війська на бік опозиційної партії вирішує долю даного державного режиму — він розбивається і уступає своє місце иншому.
І в таких групуваннях волевого характеру, як повстанство, як розбишацтво є технічний апарат — військо. Озброєне робітництво є військом професійної спілки. Коли церква виконувала функції держави в суспільстві, вона так само мала військо.
Ми можемо з певністю ствердити, що організовані суспільні групування (держава, церква, партія, проф. спілка) з численним складом членів мають або можуть мати свій боєвий апарат — військо, неорганізовані ж суспільні групування (язикова група, расова, полова) і кумулятивні сполучення, в склад яких не входять організовані елементарні єдности, технічно-боєвого апарату — війська — не мають.
Історія дає багацько фактичного матеріялу, котрий нас в тім переконує. Та й à priori це можна сказати: військо, як організація, може виникнути як наслідок виявлення якоїсь організованої волі. Військо само не виникає, тільки якесь суспільне і то організоване групування може стимулювати потребу в військовому апараті, потрібному в процесі боротьби суспільних груп.
Військо є секундарним (другорядним не в сенсі значіння, а в сенсі виникнення, генези) соціологічним з'явищем. Організація sui generis, потрібна для здійснення суспільної мети якогось групування, котрому військо мусить або повинно служити з найбільшою користю. Це зрозуміло: кожне суспільне групування хоче, щоб його технічний апарат служив йому найкраще для досягнення поставленої мети.
