Сторінка:Від Денікіна до большевиків (Цьокан, 1921).pdf/7

освободження Галичини. По злуці із Денікіном ми сейчас зорієнтувалися, що ми ідейно розходимося і зразу віднеслися до нього з недовірям, до більшевиків ми зразу мали довіря. Денікінці поводилися з нами дуже гуманно, матеріяльно дуже нам помогли, під ідейним оглядом, мимо наших противенств, нас не дражнили — так, що ми почували себе зовсім свобідними. А так, як денікінські сили небавом внаслідок внутрішних політичних і соціяльних непорозумінь в його таборі (Дон, Кубань) почали проявляти самостійницькі стремління, реакційний режім царських генералів і демократичні кличі серед армії розкладали її, а ми тимчасом скріпилися, витворилася така ситуація, що було сумнівне, хто від кого властиво більше залежить: ми від Денікіна, чи він від нас. При кінці січня 1920 р. дійшло до того, що денікінський ґенерал Шілінг передавав Галицькій Армії всю власть на Правобережній Україні з Одесою включно, від чого одначе Галичане відмовилися, бо серед нас назрівала орієнтація спільної акції з більшевиками проти Поляків. До переняття влади по ґен. Шілінгови пірвався тільки б. царський ґен. Сокира-Яхонтов, Петлюрівець, чоловік безхарактерний, як опісля показалося, який утворив собі в Одесі „галицький штаб“ з отаманом Галицької Армії Зеегоржом (Німцем) на чолі і дня 6. лютого, т. є. один день перед приходом більшевиків до Одеси проголосив афішами і в часописах свою власть в Одесі і в околиці в імени Високої Директорії