обступили в ночі цілий транспорт трьома сотнями червоноармейців і негайно відкрили вогонь зі скорострілів на поїзд, де стояли Галичане обезброєні і нічого не сподіваючися. Кілько було жертв тої огидної масакри, точно не можна було сконстатувати, бо це діялося в темноті ночі, а всіх оставших при життю Галичан таки тої ночі пігнали в тюрму. Трупів досвіта тайком поховано. Місцеві залізничники подавали число трупів на 20–60, одначе і це число уважаю за пересаджене. Поіменно знаю лише про ранених, яких перевезено до єврейського шпиталю, бо случайно я мав знакомого фельчера із того шпиталю. Там згинули від ран хор. У. С. С. Ґула, пор. Микита чи Микитка, панна Білинківна, яка була писаркою в гал. штабі в Одесі і ще один стрілець, якого назвища не знаю. Кілько ранених було по инших шпиталях і кілько з них згинуло, не знаю.
Між арештованими тої ночі у ваґонах був і от. Бубела з жінкою і двотижневою дитинкою. От. Бубелу пігнали разом з иншими до вязниці, а п. Бубелову з дитинкою пустили дослівно в одній спідниці і хустці так, що навіть дитини не мала чим прикрити. Вона в ночі прийшла до галицького шпиталю при Старо-портофранковській вул. і там доперва опамяталася, що з нею сталося. Між арештованими тої ночі знаю ще сот. Д-ра Юркевича з Теребовлі, сот. Мельниковича, сот. Левицького (що був в Бродах), хор. Юстина Панаса і сот. Когута (який втік пізніще), Скрипчука з Угнова і и. Арештованих держали у вязниці
