ми хочемо остати такою армією, якою були дотепер, натомість ми бажаємо злучитися з Червоною Армією як з нашими союзниками у боротьбі проти спільного ворога, то є Польщі, що Галицька Армія як така вже має свою воєнну славу, що вона як союзниця Червоної Армії відограє велику ролю при майбутнім поході на Польщу, що галицьке населення віднесеться до неї як до рідної і улекшить похід і т. п.
Становище Галичан попирали в дечім також українські комуністи — боротьбісти, одначе і наш і їх вплив був за слабий. Серед самих Галичан почали також появлятися ярі комуністи-інтернаціоналісти, які з більше або менше ідейних мотивів перестали противитися стремлінням радянської військової влади, яка очевидно була в руках Росіян і кінець кінців справа станула на тім, що з трьох корпусів мали бути утворені три бригади. 1-а бригада, що повстала з давніщого другого корпусу і дістала назву I-а бриґада У. С. С. (командант тов. Білинкевич, пізніще, здається, тов. М. Баран) і II-га бриґада, що повстала з першого корпусу (команд. тов. Головинський), мали бути в складі 12-ої черв. армії, приділені до окремих дивізій. Нач. команда, яка офіціяльно називалася „Польовий Штаб Ч. У. Г. А.“, мала перенестися до Київа і руководити армією лише під політичним і орґанізаційним оглядом аж до часу, коли червоні війська дійдуть до Збруча, а тоді всі три бриґади під командою Польового Штабу підуть освободжувати Галичину.
