і туманних прикмет протестантизму. У націй південних і у націй в своїх правлячих верствах расово сильно перемішаних (напр. Австрії, Франції, Польщі, Іспанії, Італії і т. д.), протестантизм, як всенаціональна віра, дуже скоро збанкрутував, показавши там свою повну — для тяжких природніх умов — громадсько-орґанізаційну непридатність. Анґлієць дуже рідко виходить з себе в спорі політичнім, а тим більше в спорі реліґійнім. Але наприклад Іспанець кидається зараз до ножа. І треба думати, що всі страхіття іспанської інквізиції, яка возстановила іспанську духову єдність та духову дисципліну, ніщо в порівнянні з тією поголовною різаниною, що наступилаб в Іспанії по перемозі протестантизму і введенню в її життя принціпу „вільного толкування”, та йдучого за ним поділу на „инакше толкуючі” і взаємно себе з іспанським темпераментом поборюючі секти. Навіть в середині одної раси ґерманської, відповідно до иншого складу й иншого темпераменту її поодиноких частин — протестантизм зміг удержатись на Півночи (та й то, коли діло революціонера Лютера було опановане і зорґанізоване ділом Мелянхтона) і не оправдав себе зовсім на Півдні. Національного і політичного обєднання расово мішаної і політично ріжнородної Італії — з його завершенням: всеіталійською монархією і сучасним всеіталійським фашизмом — не можна помислити без обєднуючого та дисциплінуючого впливу, єрархічної та доґматичної, католицької реліґійної культури, — впливу, значно глибшого в Італії, ніж наприклад в зараженій сильно протестанським вільнодумством Польщі. Врешті треба додати, що протестантизм найсильніщий там, де, як в церкві анґліканській, одділившись од Риму, він проте заховав усі методи орґанізації і весь дух католицизму.
Я був би щасливий, колиб над вище сказаним захотіли хоч трошки подумати наші ріжноманітні прихильники вільнодумства реліґійного і наші демократично-республиканські прихильники вільнодумства політичного. Колиб вони усвідомили собі, що панування над нами російського абсолютизму в ріжних його формах, зовсім не випливає з „чортівських прикмет Москаля”, а з інстинкту самозаховавчого величезної більшости наших народніх мас, які
