Перш за все про „поворот златинщеної шляхти до православя” за Гетьмана Богдана Хмельницького не можна, на мою думку, говорити, як про масове явище. Православя приймали з тих чи инших причин тільки одиниці. Натомість можна говорити про масовий зворот як римо-католицької так і православної земельної непокозаченої і консервативної шляхти до українського державного і національного життя в другій половині гетьманування Великого Богдана. Документальний доказ такого звороту заховався в акті присяги Гетьманові шляхти пинського повіту, в своїй більшости тоді вже римо-католицької. Пояснюється цей зворот причинами державно-політичного і культурно (духово)-національного характеру.
В державно-політичнім життю Великий Гетьман зумів опанувати українську анархію. Він єдиний зумів зорґанізувати, необхідну для істнування державного ладу, власну українську матеріяльну силу і цією українською матеріяльною силою замінити дотеперішні на Україні державні сили чужі. Приборкання ріжних українських Кривоносів іменем і силою України перетворило Україну з теоретичної можливости в реальний факт. І факт цей зараз же признали ті, хто з анархії і революції — по тодішньому кажучи, „шарпанини” — жити не може і для кого своя держава природно миліща од чужої, але під умовою, щоб вона була дійсно державою.
В життю культурно-національнім рішаючу ролю в цім звороті тодішніх консервативних елєментів відограло признання української світської влади гетьманської українською владою духовною, в лиці тодішнього православного духовенства і тодішньої інтеліґенції. Небувалий в нашій історії, ані перед тим, ані після того, величезний підйом духовий: — національний ідеалізм тодішніх духових провідників нації, що, не претендуючи на непосильну для них
