здобутим в досвіді розумом, який це хотіння і цей містицизм, відповідно до Божих законів, моральним авторитетом реліґії і церкви (і тих політичних установ, за якими стоїть цей авторитет) обмежує. Иншими словами, творчий вплив містицизму міг там одержати перевагу над його впливом руйнуючим. При помочі сильної церковної орґанізації, ясно окресленої доґми і зведеної до символізму обрядовости, виховувались серед визнавців християнської церкви на Заході: ідеалізм, любов, освята і моральна соціяльна дисципліна. Поборювалось натомість те зажерливе, необмежене хотіння влади і матеріяльних багацтв, що в маґічних практиках та раціоналістичних забобонах, в культі зненависти та матеріяльної сили, шукає собі допомоги і веде вкінці до озвіріння, руїни та упадку.
І досвід історії показав, що реліґія і така власне дисциплінована форма її церковної орґанізації, при такій формі взаємовідношення влади світської і духовної, тим більше потрібні даній нації, чим більше вона індивідуалістична; чим менше в ній орґанічних (родових, класових, територіяльних і т. п.) сполучень і чим більше серед розпорошених одиниць та партій, з яких вона складається, інстинкти та почуття переважають над розумом і над волею. Нації, складеній з одиниць пристрасних, чутливих, імпульсивних, а разом з тим лінивих, невитревалих, безвольних і безхарактерних і тому до довгої та послідовної акції непридатних. Нації, в якій правителі і ті ким правлять, мають великий нахил до необмеженої „свободи”, до індивідуалістичної романтики, до еґоцентричної ориґінальности, одно слово до соціяльної та моральної анархії. Де одні й другі, байдужі до громадського ідеалізму, до жертв, до любови, до послуху і дисципліни, спекулюють на руйнуючих прикметах містицизму і при помочі ріжних маґічних практик та теорій, або при помочі хитрости, підступу, злодійств чи грубої кулачної сили намагаються в постійній зажерливій гризні проміж собою, позбавлені внутрішньої духової і політичної єдности, задовольняти кожний на свій спосіб свої примітивні і варварські матеріяльні апетити.
