Необмежене обмеженя рухових прикмет провідної верстви тоб-то обмеженя їх такою примусовою і непорушною доґматичною і політичною єдностю, яка пристосована до степені восприїмчивості найбільше пасивних та інертних мас, одкидає потребу знання фактів минувшини (напр. нищена большовиками »буржуазної науки«); не визнає нілкої иншої, поза пануючими доґмами, логічної причиновости (напр. обовязковий у большовиків для провідної верстви »комуністичний світогляд«), не дозволяє мати та намагатись здійснювати якихось инших, крім пануючих, політичних програм, і в результаті загальмовує весь духовий і матеріяльний розвиток нації.
Одним власне з найважніщих завданнь політичної умілости єсть знайти необхідну рівновагу між людськими правами (тим, чого я хочу, і що мені вільно) і людськими обовязками (тим, що я мушу, і чого мені не вільно); иншими словами: між тим, що сприяє рухові в нації і тим, що цей рух для збереженя національної гармонії та єдности, для забезпеченя національного розвитку і для усуненя руїнницької анархії в активности провідної верстви, відповідно до степені восприїмчивости пасивних мас, обмежує. І вартість тих чи инших методів будови та зберігання держав, і тих чи инших методів політичної орґанізації громадянства, залежить від того, в якій мірі ці методи своїми орґанізуючими та дисциплінуючими формами знайденю такої рівноваги сприяють.
У нас часто доводиться чути нарікання, що »політика це брудне діло« і ще »коли хто порядний, то він політично не активний; коли-ж активний, то не порядний«. Причина цієї трагедії (істнуючої під теперішній час не тільки у нас; лежить в цьому, що прийняті тепер в т. зв. демократичних суспільствах методи політичної орґанізації убивають рухові прикмети порядних, даючи одночасно цим прикметам повну волю у непорядних. Візьмім напр. одну із основних рис порядности: честність. Коли рухові прикмети — імперіялізм та містицизм — провідної верстви нічим не здержані і не обмежені, то честність, як не протеґована і необовязкова при такім методі орґанізації прикмета здержуюча, робить посідаючі цю прикмету елєменти нездатними до боротьби за владу і видержаня політичної конкуренції з иншими активними елєментами, позбавленими цієї прикмети. В результаті честні активні елєменти, обезсилені такими методами орґанізації, тратять поволі те, що їх побуджує до акції: імперіялізм та містицизм. Вони все більше упасивлюються та зневірюються і, власне завдяки своїй честности, позбавленій піддержки сили відповідної орґанізації, уступають свої позиції елєментам активним нечестним. Перемозі останніх сприяє завжди такий метод орґанізації, який не ставить виразних та конкретних меж імперіялізмові та містицизмові сильніщих. Коли напр. в основі орґанізації нації лежить фікція »волі народа«, то кожному — кого стихийний імперіялізм пре до поширеня і влади — вільно одкидати всякі здержуючі принципи, в тім числі і честність, та робити все, що йому хочеться, кажучи і віруючи, що він своїми нічим необмеженими хотіннями та ділами виявляє вчасне оцю »народню волю«.