св. Юр у Львові. Довгів на ній плюс-мінус 250.000 долярів! Школи нема. Газета — та яку я Вам післав! Сварні й інтриґи страшенні. Зовсім пригадують княжі міжусобиці. Тепер Філядельфія веде перед у „файті” (файт — боротьба). Ню Йорк (більше українців ніж у Львові). Філядельфія (маса українців). Шікаґо — головні „борці”. За що? — спитаєте. Я не знаю. І ніхто з тих „борців” не знає. Маю вражіння, що се жеруться збожеволілі в передсмертних судорогах. Бо смерть нашого племени на сій землі певна, хоч і довго потягне: тут асиміляція йде розумна, не така ідіотична як під Польщею, чи Москвою. Ніяких заборон, ніяких переслідувань. Пишіть, що хочете, говоріть, що хочете. Полісмен ще палкою побє того, хто вам перешкодить вигукувати. Але вечорами елеґантні Американки, учительки, приязно вчать по школах наше робітництво. Наука даром, книжки даром. А в школах для дітей — рай. Забавки, прогульки, веселість, дітей буком від англійської школи не відженете. Книжки в школах даром! І які книжки! Які площі до гри!
То ж й вмирає племя за племенем, почавши від німців. Наші ще найменше асимілюються. Темнота їх держить. Туге наше племя. Отяжіле й міцне. Ми мабуть останні щезнемо тут, хоч не маємо організації!
А як бере за душу Америка. Свобода! Ніхто Вас не запитає, хто Ви й чого сюди прийшли. Хочете горожанства? Буквально за пять хвилин без ніяких паперів одержите тут посвідку, що Ви подалися про горожанство. І вже ніхто вас відси не викине — навіть сам президент. А за пять років одержите горожанство, якщо не виїдете відси за той час. Цивілізація (не культура) о ціле небо вища від европейської! Розумію під тим матеріяльну культуру: уряд і поліцію та їх справність, пресу в значінню інформації, комунікацію, спосіб будови (стилю нема, бо се культура), фінансовість і т. п. Вигода в домах чудова: Европа се дикий край в порівнанню з сим. Вірте або ні. Але культура слабенька. Напр. у кінах грають „штуки”, за які в Европі викинулиб „артистів”. Таке Шікаґо — одної опери не може вдержати!! Дефіцит її страшний... Стилевих будинків майже не видно. А кольоси з заліза і бетону сягають до хмар. Без прикрас — страшні, одноманітні. Вулицями в квадрати летять авта (їх сей „стейт” має поверх міліона) як крига весною ріками. Коли дивлюся на сю повінь сили, то приходить на думку, що світ загорне англо-сакська раса — цілий, без виїмку. Хіба..., що жінки сеї раси не допустять до того: вони за вигідні й дітей не хочуть плодити... Все маю вражіння, що я у Вавилоні, або в пущі лісовій, де вічно шум бурі чути. Але пощо я се все Вам пишу? Ви ж з описів знаєте шалені
32
