канацять літ в тій бібл. — знає її добре й радо вишукує, що забажаєте. Називається Матишляк. В бібл. „Forschungsinstitut-у” проф. Рудницький зробить для Вас все можливе. Є ще гарні річи також в цісарській бібліотеці!
Словом — кращої нагоди годі уявити собі. 5. Нема чого боятися, щоб Вас вдома навідували знайомі. На це є два способи: а) вишукати помешкання в далекій „окрузі”, б) сказати всім знайомим, щоб дали Вам спокій, що вже я з п. сотником Крилачем зробимо.
Прошу о ласкаву відповідь і щиро здоровлю — Осип Назарук.
2.
Відень, 21. лютого, 1921
Дійсно Високо Поважаний Пане!
Ваш лист передав мені п. сотник Крилач через одного старшину. Ви порушили в нім дві справи, на які відповідаю по порядку.
1. Що до авансу 42.000 К., який Ви були ласкаві приняти на наше предложення і який видається Вам таким високим, що дальшу присилку місячних рат авансу хочете, щоб Вам здержано — маю честь заявити щиро ось що. Уважаємо Вашу працю абсолютно більше цінною в моральнім, освітнім і матеріяльнім напрямі, як Ви уважаєте. Супроти цього, що ми не бачимо у нас працівника, який мігби дати таку історичну працю, як Ви моглиб її дати (ходить не про величину книжки, що Ви й самі зрештою знаєте), дуже бажаємо уможливити Вам, написати таку працю. З публичного становища річ беручи, бувби для нас зворот грошей небажаний (прошу мене зле не розуміти: коли Вам неможливо булоб написати праці, ми не булиб такі, щоб налягати на це, зрештою по умові не малиб права на це). А що Ви були заняті пильнішими працями, отож ми хотілиб уможливити Вам написати те, що уважаємо дуже й дуже потрібним. І ще одно — вже не ділового характеру, а чисто „гонорового”, щоб так сказати: я як людина, що близько стоїть до Галицького Уряду, уважаю „пунктом чести” того Уряду, щоби він скінчив виплати такому працівникові як Ви (думаю, що Ви знаєте, що я компліментів навіть паням не роблю), поки вичерпається його каса. І дуже булоб мені приємно, якби Ви не унеможливили цьому нещасному Урядові маленької, але твердої Галичини — мати цю сатисфакцію в культурно-почеснім розумінню — тим більше, що вона міцно звязана з потребою хоч невеликої,
