кликалодоноси на нього і йому, для спростовування обвинувачень, доводилось їздити до штабу (ставки) верховного головнокомандуючого армією та бувати у Петроґраді у голови Тимчасового Правительства, Ф. Керенського.
З наступом військ Центральних держав, Дм. Ів. переніс урядування до Києва. У Києві він перебув весну й частину літа 1917 р., керуючи звідти галицько-буковинськими справами, беручи участь в організуванні Генерального Секретаріату Центральної Ради, та буваючи в Петроґраді з клопотанням про затвердження цього Київського кабінету (ген. секретаріату).
Прихилившись до побажання делегації з Чернігова, Дм. Ів. виставив свою кандидатуру на губерніального комісара Чернігівщини, був обраний на це становище й у кінці серпня 1917 р. переїхав до Чернігова. Спокійна до того часу Чернігівщина, як і інші області, анархізувалася й новий комісар був безсилий забезпечити порядок, порушуваний бешкетами солдатів, що поверталися з фронту. Ускладнював положення неврожай і неможливість допомогти потерпілим.
Поїхавши урядово до Києва, Дмитро Ів. трапив на вуличні бої у цьому місті й на перехід влади до Центральної Ради та повернувся до Чернігова вже як представник Центральної Ради. Плянуючи виділення українських частин з загально-російського війська, був на переговорах у Ставці в Могилеві. Ця акція лишилась безрезультатною, у зв’язку з наступом, у грудні 1917 року, червоних частин на Чернігів, що примусило Дорошенка виїхати до Києва. У Києві він перебув кількаденні бої з червоними (20-26 січня, 1918) й залишився там після відступу війська й уряду Центральної Ради.
Після повороту Центральної Ради й вступу німецьких військ, Дорошенко продовжував ліквідацію галицько-буковинських інституцій, побувавши у Львові (20 квітня), щоб повернути гроші, які були вивезені з банків.
Після проголошення Гетьманства, Дорошенко приймає запропоноване йому становище міністра закордонних справ у новому уряді. На цьому пості багато уваги приділив справам Галичини, Холмщини й Криму та обсадженню закордонних представництв.
У кабінеті Ф. А. Лизогуба був виявником національної лінії, що створювало конфлікти з іншими членами кабінету. Часті розмови з Гетьманом про реорганізацію кабінету допровадили до засадничої згоди Гетьмана реорганізувати кабінет міністрів, впровадивши туди діячів Національного Союзу.
24 жовтня 1918 р. Дмитро Ів. прибув до Берліна для нарад з центральними владами Німеччини. По приїзді до Берліна, занеду-
