громадські організації допомоги армії, — Союз Земств і Союз Міст (городів). Київське Т-во „Півдня (Юґа) Росії” порозумілося з комітетом південно-західнього фронту Всеросійського Союзу Міст, а сам комітет, своїм персональним складом, поступово українізувався і одним з уповноважених комітету став, 1915 року, Дмитро Дорошенко. Бувавши у цій новій функції у непереривних роз’їздах по Галичині, він розвинув допомогу місцевому, зруйнованому війною, населенню, — не тільки матеріяльну, але (1916 р.) й відновленням нижчого шкільництва, під виглядом дитячих притулків. Буваючи ж урядово у Москві, продовжує там видавання, з огляду на припинення у Києві українських друків, — „Наукових Збірників” Укр. Наук. Т-ва.
Діяльність Дмитра Ів. в Союзі Міст припинилась після Лютневої революції 1917 р., коли влада на місцях перейшла до Виконавчих комітетів та Губерніальних комісарів і коли Дм. Ів. став помічником Губерніального комісара Київщини (себто віце-губернатором).
Одночасно творяться початки української влади й Дмитро Ів., після перетворення ТУП-ів в партію „соціялістів-федералістів”, — ставши членом нової партії, — виступає 4 квітня 1917 р. на Національному Конгресі з рефератом „Державне право і федеративні домагання України”, де обґрунтовував вимоги територіальної автономії. Від дальшої праці у Києві Дмитро Ів. відходить, отримавши призначення від Тимчасового Правительства у Петроґраді на Краєвого комісари Галичини й Буковини, з правами військового генерал-губернатора. Перед від’їздом на місце призначення, Дмитро Ів. побував у Петроґраді, де мав нагоду зіткнутися з міністрами і військовим проводом нового уряду; ці знайомства йому допомогли у пізнішій праці, не тільки в Галичині й Буковині, але й у Києві. Через Київ і Кам’янець-Подільський, прибуває він на місце призначення до Чернівець. Перебуваючи найбільше в осідках губернаторів, Чернівцях і Тернополі, Дорошенко, як і в попередній своїй діяльності в Союзі Міст, об’їжджав терен, намагаючись боронити населення перед сваволею війська, яке швидко розкладалось, та маючи із-за цього часті конфлікти з вищою владою.
Галицько-буковинське генерал-губернаторство, що знаходилось в прифронтовій зоні на окупованих військом теренах, під адміністративним оглядом перебувало в особливо сприятливих обставинах, які можна було використовувати для допомоги місцевому населенню. Дорошенко впровадив вживання на тих обширах української мови, заповнював урядові становища своїми кандидатами, йшов назустріч потребам знищеної війною области. Це ви-
