Природна річ, що вони, будучи в першій лініі загроженими, перші виступили до борби з революційними змаганями партій робітничих. — Тількож нерівні сили виступили против себе. На кріпость, в котрій замкнулася мала жменя капіталістів, вирядив пролетарізуючий капіталізм несчислимі легіони пролетаріяту.
Більшість по стороні робітників. Завзятий бій ведеся вже досить довго — але чому не чути побідноі пісні пролетаріяту? Чому стоіть, як стояла, твердиня капіталізму? Чому нема ще обіцяного нашими апостолами земного раю? Чому? — бо в справі тій має ще хтось третий слово — важке слово! а той третий не був ще до тепер о думку спитаний. Справа згаданого спору не є так проста, як се на перший погляд видаєся. Се правда, що в згаданім спорі, безпосередно заінтересовані суть лише пролетарі-робітники та іх працьодавці. Та є певні суспільні елементи, котрі коли не безпосередно в предметі спору, то посередно, в єго результаті, в змінах суспільних, які би він привів, суть заінтересовані. Елементом тим є так звана дрібна буржуазія, то є ремісники і хлопи.
Елементи ті суть органічними частями, і така глубока суспільна реформа змінилаби радикально іх положенє. Кляса та — силою тепер істнуючоі ординаціі виборчоі посідає вже нині таку силу політичну, якоі соціялістичний пролетаріят не скоро ще добєся. З тоі то причини, буде всяка реформа в многих разах залежати від становиска, яке супротив неі займуть ті, межи великими капіталістами і пролетаріятом балянсуючі елементи.
