повторенні — виключенню з заміною другим депутатом. Палати мають право кооптувати в свій склад членів з вищою освітою в установленім числі. Випадок саботажу одної з Палат в законодатній роботі передбачено 77 ст., яка нищить таку можливість. Як коректив, Презідентові надається право в цих випадках звертатися до референдуму.
Федерально-Державний Голова або Директоріяльна Колєґія — це верховний орґан виконавчої влади, одвічальний перед Парляментом і перед Судом. Вибірається на 6 років, у віку не менше 40 років і з стажем не нижче 10-річної служби на відповідальних державних чи муніціпальних посадах. Є з цього правила про стаж виключки. Президент повинен належати до одної з христіянських реліґій. До Голови обірається один чи 2 кандідати. Коли з причин фізичної або психичної недуги Презідент (Голова) не може виконувати своїх обовязків, або коли виявиться його байдужість до служби, ослаблення здібностей, невідповідний державним інтересам напрямок роботи, нездатність — то з постанови Ф.-Д. Суду він звільняється з посади. В деяких випадках цю постанову виносить Об'єднане засідання обох Палат і Ф.-Д. Суду. Ф.-Д. Голові надається право апелювати до референдуму. 132 ст. проєкту передбачає орґанізацію Державного Трибуналу для Суду над Ф.-Д. Головою.
Міністерства пропонуються не на парляментарних, а на мішаних підставах. Ф.-Д. Голова подає в об'єднане зібрання Палат Парляменту на вакантну посаду міністра певного кандидата, якого призначає міністром тілько після ухвали його цим зібранням. Міністри зі свого складу вибирають одного за Голову Ради Міністрів і подають на затвердження Ф.-Д. Голови. Кожен міністр працює самостійно в межах закону. Установлено над міністрами контроль дуже великий. Палати можуть вимагати пояснень і робити розсліди. Міністри повинні давати пояснення в установлений термин. Одповідальність міністрів установлена перед Парляментом, перед Ф.-Д. Головою, Ф.-Д. Контролем, але-ж їм надано і найширше право оборони себе, як судовим шляхом, так і перенесенням питання на референдум.
Федерально-Держ. Суд, який комплектується в 1/2 з кандидатів, поданих Парляментами Земель; в 2/6 з палатських кандидатів в 1/6 призначається Д.-Фед. Головою, контролює конституційність виданих законів і роспоряджень.
Федерально-Державне становище окремих земель У.Н.Р. регляментується 234–257 ст. проєкту. Для них утворюється становище самостійної політичної одиниці, які установлюють суверенно свої внутрішні роспорядки на засадах демократичної республіки з додержанням принціпів росподілу влади: установчої, законодавчої, судової і контрольної, і правом при певних умовах зноситися з сусідніми чужеземними державами й укладати з ними міжнародні договори.
Проєкт конституції дає величезний матеріял для утворення остаточної конституції і, коли не буде прийнятим з поправками, то у всякому разі буде незамінимим зразком для дальнішої праці, яка цим проєктом упрошується як найбільше.
Не мало, одначе, в цім проєкті і недостатків. Такі праці вимагають додачі до них великих пояснюючих записок, з яких можно було-б бачити умотивування того чи иншого припису статті закону. Проєкт подає таку записку тілько до деяких статтей всього на 4 листочках. Через це багато в проєкті неясного, чому саме автор пропонує так, а не инакше.
Автор, без сумніву, як найбільше використав сумний досвід нашої практики з 1917 року, але, на жаль, не звернув уваги на національні добрі традиції. В проєкті є подробиці, які відносяться до орґанізації центральних установ і звичайно в основ. законах не фіґурують (напр. орґанізація департаментів міністерств), а є й такі статті, яким місце в пояснюючій записці, а ніяк не в законі, як, напр., 117 ст., що пояснює, яким повинен бути добрий Ф.-Д. Голова, і чому він не може бути безвідповідальним за порушення закону. Посилаючись на судові Уст. 1864 р., як на зразковий закон, автор проєкту в 272 ст. невідомо чому обмежує право суду користуватися законом згідно з точним змислом тексту його і пише, що "в випадках неясности і неповности закону та суперечности його иншим законам... льоґічне товмачення не може відбутись в напрямку поширеного товмачення закону." Судові установи, по закону 1864 р., в справах цівільних
