саме вистарчають. Однак і це велика ошибка, бо шовінізм словацький розвивається з кождим днем більше, а рівночасно росте і ненависть Словаків до Чехів. Вправді так завзято переслідуваний Чехами, словацький посол, о. Глінка, заявив 27. січня в парляменті, що він і його товариші бажають лише автономії, а не розбиття республики, але пос. Юріґа підніс вже 10. січня, що його „людова“ партія в борбі о автономію готова сполучитися з ким небудь, хочби той хто небудь знаходився і по за границями чесько-словацької республіки. Очевидна річ, що Юріґа мав тут на меті Мадярів та Поляків.
Такі заяви не позістають без впливу на словацьку масу, котра між иншим і з тої причини є дуже люта на Чехів, що вони залюбки говорять про „чесько-словенський“ народ і про „чесько-словенську мову“. Після Словаків, є це неправда, бо після їх думки є два народи: чеський і словацький, та дві мови: чеська і словацька. І справді, такі штучки ужиті навіть до того в тексті законів Чсл. республіки, ні на що не придадуться і лишень безпотрібно дразнять Словаків. Таку саму провокаційну штуку переперли в парляменті Крамарж і його сопартійники, називаючи наш край в тексті законів „Prikarpaská Rus“, що по чеськи значить тільки, що Прикарпатьска Росія. Вибивається це ще більше на верх в урядовім німецькім переводі чеських законів, де нашу країну зветься таки вже прямо: „Karpatenrußland“. А німецькі ґазети, а навіть такий пан Кац в своїй наївности зовуть рівнож наш край „Karpatenrußland“; хоч цей „Karpatenrußland“ віддалений кілька тисяч кільометрів від Росії і хоча такою номенклятурою вони лишень пускають воду на млин п. Крамаржа et Comp. Таке прозивання нашого краю Чехами є тяжкою обидою для нас; як обидою є факт, що орґан мін. Бенеша „Čas“ бере в оборону такого провокатора, як др Слявік (котрий ще до того на ново впроваджує останки панщини „роковини“ і „коблини“), як не меншою образою і прямо провокацією є те, що в ґімназіях ужгородській і мукачівській є викладовою мовою доси мова російська! Яким правом сміють Чехи учити наших дітей такою їм цілком незрозумілою і чужою мовою?! Як би ще намість того учено мовою чеською, то це би було ще зрозуміле, бо це мова центральних урядів держави, до котрої наша країна належить. Але змушувати наші діти до мови народа, віддаленого від нас кількома тисячами кільометрів, це є і безсмислиця проста і прямо інфамія. Бо чомуж в такім случаю не вчити радше мови кроацької, то є, народа, що далеко ближче від нас жиє, як Москалі, а надто з нашою республікою творить так звану „малу Антанту“?! А тим часом наш народ робиться предметом вівесекції, якої доконує на нім здитиніла „бабушка русскої революції“, котра видуривши від американського червоного хреста чверть міліона чеських корон, закладає тепер, підбештана галицькими москвофілами, у нашій країні кілька приютів для наших дітий, де російською мовою буде виховуватися насильно національних зрадників — яничарів.
І це все терпить центральний чеський уряд і такі люде, яким був попередній міністр просвіти Габрман (соц.-демократ) і такий поступовець, як державний секретар проф. др. Дртіна (реаліст), хоч професори пражського університету вирішили вже давно, що мова нашого народа є українська, і хоч в народних школах і справді та мова є викладовою. Але на жаль, референтом від середних шкіл є в Ужгороді др. Бескид jun. звісний кацап, котрий собі робить, що хоче. Др. Жаткович, не маючи ніякої власти, не міг з тим паном зробити порядку, а віцегубернатор Еренфельд прямо попирає його.
Ми розуміємо, що центральна чеська влада в Празі має богато клопотів; тимбільше, що наша держава зі всіх сторін загрожена ворожо настроєними сусідами. Однак, ще перед двома роками кликав Чех, Яромір Нечас, що знає добре українське питання до своїх краянів: „Neuzavirejte kruh našich nepřatel!“ Та ця щира осторога відбилася мов горох від стіни від чеських мозґів, затроєних мікробами крамаржівської ідеольоґії.
Провідники чеського народа давали українським політикам в справі нашого Підкарпаття нераз дуже далекосяглі заяви. Вони знають, що звернувши проти себе Підкарпаття, тим самим звернули би і настроїли проти себе так національно свідому галицьку Україну, та замкнули собі доступ до України Великої та до Росії. Але ці поменші бюрократичні чеські королики, запаморочені крамаржів-
