Але в значній мірі майбутнє нової доби залежить поки що не від правительства, а від Петлюри, його невдалого оточення і команди армії.
Як взаємовідносини всіх цих кол вплинуть на ближчу дійсність — годі наперед сказати.
З Кам'янця напишу докладно про все.
Всього кращаго. Твій С.
Ст. Чорний Остров, червень 1919.
|
Б. Ходорківський.[1] |
Лейт-мотивом сучасної большевицької тактики є бажання щось будувати в сфері промисловости та економики краю, геть зруйнованих підчас попередньої праці — нищення влади капіталу. Всю перебудову економичного життя, яку провадить радянська влада, можно розбити на дві доби: доба неґативної праці, руйновання старого економичного будинку, і доба ніби-то позитивної роботи — відбудова його на нових соціялістичних підвалинах. Звичайно, руйнацію провадити було нетрудно. Винищування інтеліґенції в перші часи революції, відривання робітництва від станка, заклик його до політичної роботи і, нарешті, хаос безвладдя — все це було засобами найскоршого руйнування буржуазного хозяйства.
Руйнувалося все, починаючи від зовнішніх форм життя, і кінчаючи буржуазним інтимом старої моралі. Навіть безпосередні виводи, науки і думки були взяті „на учот“ підозріння. Напр., теорія Дарвіна про природній вибір в її формуліровці була визнана наслідком буржуазного способу думання і була відкинута.
В сфері промисловости ця перебудова вилилася в усуненні вищого руководящого техничного персоналу і в переході управління заводами в руки „Завком'ів“, в більшости своїй складених з технично-неосвіченних людей, головним псіхологичним моментом яких були, розуміється, міркування політичного, а не ділового характеру. Це усунення культурних сил не могло минутися без жахливих наслідків і, врешті, сталася та економична катастрофа, перед якою стоїмо зараз і в порівнянні з котрою всі перемоги і успіхи червоного війська на фронтах стають так би мовити чистою рукавичкою на брудній руці. Неминучість цієї катастрофи передбачалася провідниками комунізму ще півтора року тому назад, коли Ленін на селянському з'їзді в Москві сказав: „дайте нам 10.000 тракторів, бензіну і механіків; і революція буде врятована“. „Лодирі — подтянись!“ — було теж сімволичною фразою стану річей. Але ті можливости, котрі ранійш проблематично припускалися, стали тепер загроджуючою дійсністю життя; і провідники комунізму примушені впадати в істерічний тон і жертвувати принціпами, під знаком яких йшли до сучасного моменту. Спасаючи таким чином революцію, большевики вводять методи і прийоми, яких ніколи не прийшло б в голову вводити навіть представникам зі стану буржуазної ідеальоґії. Тут радянська влада користується великою перевагою перед всякою другою владою; вона може від імени і задля революції приказувати і вимагати того, що без сумніву викликало б нарікання в дрібнобуржуазности, коли б вимагалося ким-небудь другим, а не большевиками. Сістема Тейльора, Джільбретта, Роуена безсоромно вводяться поруч з другими сістемами „вижимання поту“. Під знаком революції, від її імени вводиться десятигодинний робочий день. Улаштовується „день парижської комуни“, „тиждень транспорту і фронту“, „тиждень червоноармейця“ — під час яких всі без виключення мусять працювати безплатно на користь революції. Льозунги „ — перекуємо мечі на рала“, „рабочій, ти неоплатний должник
- ↑ Автор, колишній комісар большевицький в Одесі по справам промисловости, інженер по освіті. Ред.
