Теж не можна вживати на московський штиб наказового стану замісць умовного: не ходи він туди, то був-би живий; у нас для цього є давно-минулий час, якого не має московська мова: як-би він був не ходив туди, то був-би живий. Така форма наказового стану подекуди зустрічається в наших лайках (цього сорту лексіколоґію широко запозичили ми у Москви): будь я проклят! „Не будь я песький син, коли вже вдержу більш!“ („Пан та собака“ Гул.-Артем.)
У додаткових причинних реченнях часто зустрічається московський вираз: „дякуючи тому“ (благодаря этому), дуже незугарний в нашій мові. „Дякуючи тому, берлина розбилася“. Таке речення дивовижне і з граматичного і з лоґічного погляду: берлина не може дякувати та й нема за що дякувати, коли розбилася. По нашому треба було-б сказати: через те, тому або тому-то берлина розбилася. „Дякуючи“ у нас можна вживати тільки в простому розумінні: гості встали, дякуючи господареві за хліб та сіль. Я написав йому листа, дякуючи за поміч.
Дієприслівники („дѣепричастія“) ми маємо теперішнього й минулого часу; але минулого часу вживаються значно частіше, ніж теперішнього часу, і часто заступають ці останні, особливо в додаткових реченнях, що надає особливого колориту нашій мові, якого не слід псувати, притьмом натягаючи наші речення на московський копил. Напр. „желая помочь, мы иногда вредимъ“ — треба перекласти: хтівши (а не хотячи) помогти, ми иноді шкодимо.
Дієва особа в додаткових реченнях часу ставиться не перед дієприкметником, як у московській мові, а після нього і переноситься з головного речення в додаткове. Це дуже орігінальний наш оборот, стародавня форма, яку я назвав-би своєрідним українським nominativus absolutus. Напр.:
Бачивши батько, Грицькову причину, лап його зараз за чесну чуприну (пісня про мудрого Грицька).
Вважаючи владика на це прохання, дозволив їм узяти шлюб у Петрівку („Чернигівка“).
Такі гарні своєрідні форми зустрічаються часто у старих українських документах, у літописах (напр. Самовидця) і чистій народній мові. Даремна річ шукати їх у сучасних наших письменників та у всяких партійних часописах…
Де-які складені з наших слів, але на чужий нам штиб.
Московізми:
|
Наше:
| |||||
| Б'ється, як риба об лід | Побивається, сердешний. | |||||
|
Що й казати. (Бесіда — приятельська розмова при чарці). | |||||
| Вдарив лицем у грязь | Сорому набрався. | |||||
| Від нічого робити | З нечев'я. | |||||
| В ус не дує | Йому байдужісінько. | |||||
| Посидів годину-другу | Просто: годину, годиночку. | |||||
| Диву дався | Здивувався. | |||||
| До тих пір, з тих пір | Доти, з того часу. | |||||
| Між тим (це дуже часто) | Тим часом. | |||||
| На днях | Тими днями. | |||||
| Кожного дня, місяця, року | Щодня, що місяця, щороку. | |||||
| Сьогодняшній день, торішнього року (масло масляне) | Сьогодня, нині, торік. | |||||
| Не к добру | Не добрий знак. | |||||
| Ні-ні тай заплаче | Раз-у-раз плаче. | |||||
| Ні з того, ні з сього | З доброго дива. | |||||
| Пожалував орден | Дав ордена (пожалував ордена і не дав). | |||||
| Так сказати, так мовити (полонізм: що так скажу) | Мовляв, мовляли, сказать-би | |||||
|
А проте |
