неолоґізми; замісць: в яких вони відносинах? — як він до нього ставиться; замісць: при таких обставинах або умовинах — я волів-би сказити: при такій рахубі (це щиро-народнє і наше слово, якого нема ні в московській ні в польській мові).
Про невідмінні частини речення багато не казатиму. Трапляються й тут московізми й полонізми. Так: приїменників із давальним одмінком у нас нема; иноді трапляється і в народній мові московізм к (особливо в лайках): іди к бісу. А приїменник по цілком помилково вживають у нас із давальним одмінком, як доводилось уже про це казати : по степам і хуторам, по гарячим слідами, замісць: по степах, хуторах і гарячих слідах. Ця помилка базується хиба на змішуванні місцевого відмінка з давальним, що дійсно бренить однаково в де-яких іменниках особових і в іменниках женського роду: батькові, Шевченкові, — хаті, руці. Але, як-би, не оглядаючись на московську мову, наші люде трошки поміркували над цим, то побачили-б, що є ріжниця між тими подібними формами відмінків: не тільки-бо: по батькові, по Шевченкові, але і на і при батькові, Шевченкові, а вже на і при безперечно вимагають місцевого, а не давального відмінку; так само і по, при, на хаті, руці і т. д. Отже у множині буде: по, на, при батьках, хатах, руках, степах, хуторах, а не батькам, хатам, степам.
Приїменник о, об має у нас дуже обмежений вжиток: вдарився о (об) поли, вдарь лихом об землю. Отже московізм буде: зняти питання о поміч (про поміч), сперечатися об тим (про, за це). Галичане завели полонізми: змагатися о то, зачепився о двері, о що ся росходить.
Треба сказати ще про два злучника, що їх помилково перетворили у два дуже погані полонізми.
Аби значить у нас те саме, що московське лишь бы і польське byle by. Отже ні в якому разі не можна вживати його, на польський зразок, замісць нащого щоби. У нас можна сказати: аби день до вечора; робить так, аби збути; дав йому карбованця, аби відчепився.
Тим часом раз-у-раз в урядових паперах, а як-коли то й у часописах зустрічаємо такі вислови: прошу вжити заходів, аби це було виконано — в перекладі на московську мову це буде: прошу принять мѣры, лиш бы (а не что бы) это было исполнено. Иноді через цю помилку може змінитися і зміст речення, наприклад:
Робить, щоби скінчити до вечора.
Робить, аби скінчити до вечора —
у першому можна думати, що говориться про людину роботящу, у другому — про ледащо.
Галичане, цілком на польський штиб уживають злучника а замісць і: школа а реліґія.
Що до помилок проти складні (сінтаксису), то тут уже менше загальних, тіпових московізмів та полонізмів, і трудніше підвести їх під категорії, але за те безмірно багато поодиноких виразів, що бренять для вкраїнського вуха дуже прикро, гидко і дуже псують дух нашої мови. В кінці я подаю спробу покажчика таких московізмів і полонізмів, що, певна річ, не вичерпує й десятої частини їх, а тут постараюся зібрати й зазначити хиби проти складні.
Не можна заміняти в нашій мові минулий час наказовим способом, як це практикується в московській мові: „А він візьми та кинь“ або „а він і напиши на це“ — замісць нормального: взяв і кинув, написав.
Так само: „а він давай кричати“ — замісць нашого: а він ізняв репет, або-що.
Також нема у нас московської форми неозначального стану замісць будучого часу: сьогодня бути грозі — замісць нашого простого: сьогодня буде гроза (туча? громовиця?).
Так само: не бути йому щасливим (не бывать Торжку Новымъ Городомъ) зам.: не буде йому щастя, не буде він щасливий.
