Позаяк (моск. потому что, такъ какъ) — дуже незугарно видумане слово; непотрібний нам цей новотвір, коли маємо наше старовинне понеже, що вживається в Галичині в письменстві і в живій мові. Чого-ж маємо викидати своє гарне і предковічне і витворювати замісць його якесь недотепне позаяк?
Поклястися — нема у нас такого; це московізм. Треба: присягнути, побожитися. У нас є — клясти, клятий.
Помішати — можна борщ ложкою, а не по московському: „помішав мені працювати“ (не дав, перешкодив).
Понести втрату — по вкраїнському не можна, бо це слово вживається у нас тільки в прямому розумінні: понести курчата на базар, паски до церкви святить, дитину хрестити; ще можна: понесли коні. А моск. „понести убыток“ = мати втрату чи шкоду.
Постійно — краще булоб-би повсякчас.
Похвала, похвалка = моск. угроза; а московська „похвала“ буде просто хвала. „Не боюся я твоєї похвали“. „Нещира хвала гірша за щиру догану.“
Приказувати, приказ — суть московізми, замісць наших: наказувати, наказ. „По приказу п. міністра“ — з наказу п. міністра. „Приказувати“ має у нас инше зовсім значіння: „дотепно говорити комусь у ріфму“; бувають такі метці-парубки на вечорницях: „Так Стецько, вражий син, приказує, що всі аж за боки беруться“.
Прикинутися — може бешиха, болячка, чирка; але: прикинутись приятелем — московізм; треба: удати з себе приятеля або пошитись чи підшитись у приятелі.
Причина — по нашому не те, що московське таке саме слово. „Сталася йому якась причина, занедужав, та все сохне й марніє“. „Причинна“ у Шевченка. Московську „причину“ краще буде перекладати: привід: „З якого приводу це сталося?“ „Який тому привід?“ „З цього приводу“ і т. д.
Рахувати своїм обов'язком — див. лічити.
Рядом — поряд, поруч.
Роздатися — може колода, як заганяти клин у неї. А „роздався крик“ (у тов. Винниченка) — це такий самий московізм, як і „Незалежна Радянська Україна“; по нашому треба: залунав крик, хтось крикнув, щось крикнуло.
Світ = моск. свѣтъ — вселенная; ніяк не можна вживати його замісць нашого світло. „Погасив світ“ — nonsens, а ще як сказати потушив світ — це перший сорт „скобяного товару съ нижегородской ярмарки“.
Справа — праворуч.
Став читати — можна сказати, коли стоячи читає; краще: почав читати. Став на роботу (найнявся) — можна; але став робити — московізм; треба: почав робити, взявся до роботи.
Стірка, стирати білизну — теж московізми: прання, прати.
Сьогодняшній день, торішній рік, непотрібна тавтолоґія (масло масляне, мертвый трупъ покойника). Просто: сьогодня, торік, або, коли треба усилити, підкреслити, то краще; нинішній день, минулий рік.
Топливо, топити — паливо, палити (див. затопити). „Топити“ можна сало, віск.
Треба, польське trzeba, моск. нужно — вживається тільки в безосібних реченнях: треба мені грошей. Уживати-ж його в особових реченнях замісць прикметника: потрібний — груба ґраматична помилка. Проте такі помилки чуємо не раз: чи я вам ще треба? Ваша поміч уже не треба, — зам. потрібний.
Умовини — див. відносини.
Характерний од слова характерник. Колись вірив наш народ, що є такі люде з особливою вдачею, що їх і куля не бере і не тонуть вони у воді і чортів не бояться, знають сон наганяти на людей і туман усякий на них напускати; були Степовики — Запорожці характерники. Характерний є ніби прикметник од цього слова і такий вислов, як характерна вдача
