бо мені з вами ніколи.“ А московське „гулять“ по нашому буде: прохожатися, піти на проходку.
Дивитися = моск. смотрѣть, осматривать, і буде це слово середнього стану, що не може мати при собі простого додатку у винувальнім одмінку (кого? що?) Отже ніяк не можна сказати: „я дивлюсь книжку“ або „роздивитися справу“. Дивитися можна на книжку, на небо, роздивитись по хаті. Справу можна розглядати, розглянути,
Диву датися — поганий московізм; по нашому треба: дивуватися.
Добрий — у нас не має того другого, побічного значіння, як у московській мові: „большій“. Добрая половина не можна перекладати: добра половина, а хиба: більша половина (та й то це лоґично не гоже, бо половини обидві однакові, а коли одна більша, то це вже не половина, а частина).
Добича — московізм, треба: здобич.
Журити (моск. журить) — такого слова нема в українській мові; є: дорікати, докоряти. Наше журитися = моск. унывать, озаботиться, пригорюниться.
Заговорити може знахорка зуби, або-що; є й московське таке саме. А „заговорить“ у розмові — краще буде: промовити, озватися.
Займатися можуть дрова, солома, то-що; а для перекладу московського „заниматься“ треба шукати инших слів: працювати („заниматься акушерством“).
Затопити піч — це московізм; треба: роспалить у печі. Затопити у прямому розумінні можна човен або щось инше у воді; або ще кажуть (в убічному розумінні): затопив ломакою по голові, кулаком по виду.
Збігати, з'їздити, сходити, зняти, ці всі наші слова неправильно вживаються для перекладу московських: сбѣгать за докторомъ, съѣздить въ городъ, сходить въ лавочку, снять квартиру.
У нашій мові ці слова мають своє просте розуміння: збігати, з'їздити з гори, сходити з дзвіниці, зняти шапку, кожух. Отже: збѣгать за докторомъ — побігти по лікаря, съѣздить въ городъ — поїхати до міста, сходить въ лавку — піти у крамницю, снять квартиру — найняти помешкання.
Заставити = моск. заложить. „Заставив кожух і пропив гроші“. А моск. заставить по нашому буде: примусити, присилувати. Була колись у „Раді“ така незугарна штука: „батьки здихають, що дітей їх заставляють держать испити. „Здихає“ худоба. А треба було-б: батьки зітхають, що дітей їх примушують складати іспити.
Згубити вживається у простім розумінні, про якусь річ: згубив гроші (випали з кишені), люльку, батіг. Але: згубити надію — дуже негарно; краще буде: втратити надію.
Зараз = моск. сейчасъ, немедленно, — не слід уживати там широко, як це у нас робиться, оглядаючись на московське сейчасъ. Зараз у нас має значіння моментальности дії (за-раз), так само, як польське zaraz: „дайте мені води“ — „зараз“ — тай годі. А казати: „їй зараз 40 літ“ або „у парляменті зараз розглядається питання“ — дуже негарні московізми; треба: „їй тепер (teraz, obecnie) 40 літ“, „тепер (або нині) у парляменті розглядають питання“ (питання не може розглядатися, бо очей не має: „ходить по хаті і розглядається“); а ще краще: питання обмірковують. Московське „сей часъ“ є властиво наше слово (сей час), експропріоване у нас; а ми з тою експропріяцією, як і з багатьма иншими (навіть нашого власного імення „Русь“ примирились і підставляємо переклад замісць оріґіналу.
Зліва — краще ліворуч.
Із-за — московізм і „із-за того“; краще: з приводу того, або через те. Навіть: „із-за хати“ не годиться, бо треба; „з-поза хати“.
Клятва — московізм; наше слово — присяга. Клятва більше вже наближається до прокляття (клену, клятий, проклятий).
Кожний — не слід уживати занадто часто і скрізь, де по московському стоїть „каждый“; часто його можно заступити заіменником всякий.
Кожного дня, місяця, року, години — теж московізми, бо у нас є: що-дня, що-року і т. д.
