2. Далеко гірше лихо, коли вживають наших таки, вкраїнських слів, але не в нашому, а в московському розумінні. Бо чужі слова, коли вони нам зайві, непотрібні, не трудно буде викинути й поставити на їх місце наші; це зробиться помаленьку; зроблять це наші діти, коли вчитимуться у школах рідною мовою і навчаться шанувати її краще за своїх батьків. Але наше слово, недоладно вжите, не викинеться, а тільки попсується його своєрідний зміст, утратить воно свій аромат, просмердиться квасом та „кислими щами“.
Цих слів привів я низку в кінці моєї граматики; але, що я надаю цьому багато ваги, то наведу їх ізнов, трошки доповнивши, бо маю надію, що не все-ж то буде „горох до стіни“, а може й стане тою краплею, що камінь довбає. Хочу бути оптімістом і вірити, що совість не у всіх Українців, що пишуть, — камінь.
Аби не значить щоби, а відповідає московському: лишь-би, польському: byle-by.
Бесіда не є московська „бесѣда“, а „пирушка״. Отже не можна вживати цього слова замісць нашого „розмова“. Коли сказати: „мав бесіду з англійським послом“, то це виходить, ніби випив із ним по чарці, або й більше, і по приятельському побалакав.
„Бесіди не може бути о тім“ — це дуже поганий для нас переклад московського: „не можетъ быть и рѣчи о томъ“. По нашому краще й простіше було-б: що й казати.
Відносини, зносини, обставини, умовини = моск.: отношенія, сношенія, обстоятельства, условія. Краще було-б, де тільки можна, обходитися без цих штучних слів, стараючись повернути речення так, щоби замісць того іменника стало дієслово, напр.: в яких відносинах він до тебе? — як він ставиться до тебе?
Вірватися = моск. оборваться, а не — ворваться.
Вломитися = моск. сломаться, а не — вломаться. Вірватися може шнурок, мотузок, а вломитися — гиляка, драбина. Отже сказати, як це було колись в „Раді“: грабіжники вірвались у хату... їх вломилося шестеро — це буде дуже прикрий і гидкий московізм.
Вид = моск. лицо. Ні в якому разі не можна вживати таких московізмів, як: „поставив йому на вид“, або: „вивісити спис членів на виду“, бо як це перекласти назад на московську мову, то вийшло-б: „поставилъ ему на лицо“, „вывѣсить копье членовъ на лицѣ“. По нашому буде: поставив йому під увагу, виставити список членів на передньому місці.
Воздух. Цього слова нам дуже боятися не треба; воно старо-слав'янське (воздушки у церкві), вживає його й наш народ у Галичині та Гуцульщині; не слід його скрізь заміняти словом повітря, бо воно у нас має трошки инше значіння, ніж польське powietrze: морове повітря, пішло якесь повітря на птицю (як іздихає птиця), повітрям тут смердить; геть заповітрили мені хату, аж усидіти не сила, — жалілися селяне після того, як ім зробили дезінфекцію карболкою, хлором та формаліном. Отже замісць: виїхав у село на свіже повітря — краще було-б: на чистий воздух.
Впродовж = моск. вдоль, а не впродолженіе. Можна сказати: впродовж поля, але не можна: впродовж де-кількох днів чи місяців, а треба: протягом де-кількох днів, місяців.
Год — хоч цей корінь і є в українській мові (година, годувати), але по що-ж маємо вживати московізму, коли маємо своє гарне: рік (торік, роковини).
Губи = моск. грибы. У нас є слово губа (не роби з губи халяву), але вживається воно тільки в однині. Отже московське „губы“ краще було-би перекладати: уста, або де можна — рот. Бо в селі, особливо в західній Україні, таке речення, як: „у неї побіліли губи“ — можуть зрозуміти: „побіліли гриби“.
Гуляти = моск. оставаться без дѣла (звідси слово: прогульні дні). Можна сказати: „погуляйте тут“ (тоб-то: посидьте трохи, підождіть), поки я листа напишу. Гуляють у карти то-що: „ось вам, діти, забавки, — погуляйте собі,
