Иноді Галичане, помічаючи свої полонізми, намагаються переробити їх так, щоби найменше подібно було до ненависного їм польського і, може під впливом своїх москвофілів, замісць полонізму витворюють чудацький московізм, але на польський штиб; напр. заосмотрений в зброю (zaopatrzony w broń). Дієслова „смотріти“ у нас нема; це московське слово; а в зброю — це форма цілком польська. Найпростіше було-б по нашому: забезпечений зброєю. Уникаючи Сціли, Галичане попали в Харібду і витворили таке польсько-московське диво.
Як-же позбутися нам того впливу московської й польської мови, коли він так в'ївся в нашу інтеліґенцію, а подекуди і в народні маси крайньої східньої та крайньої західньої частин України, що вже його й не помічають?
Без упертої, свідомої праці нашої інтеліґенції над собою це не зробиться; бур'яни з ниви самі собою не щезнуть: їх треба полоти. Треба працювати над собою, помічати свої помилки, студіюючи чисту народню мову і твори тих письменників наших, що шанували рідну мову, як святощ, і вносили свої твори у скарбницю нашого письменства з побожним почуттям, а не вдирались у ту святиню, як „товарищи“-большевики, або п'яні босяки, з базарною лайкою, недопустимою в письменстві, за тим, щоби напаскудити там, нагадити, насмердіти й наплювати в очі осоружній їм „дрібно-міщанській не-клясовій сволочі“.
Студіюючи народню мову по живих джерелах її, по творах тих свідомих наших письменників, треба поруч із цим провіряти й виправляти свою власну мову, особливо, коли робити переклади з московської мови.
Наша мова багатіша за московську й польську; сперечатися з цим може тільки той, хто її не знає.
Багацтво мови міряється подекуди числом сінонімів у ній. Сіноніми, як ті фарби в руках артиста-маляра: що їх більше, то кращий і соковитіший вийде малюнок. І не багато праці, але багато уваги й любови треба, щоб ознайомитися з тими скарбами нашої мови і використати їх та ще може й збільшити їх, збогатити ту скарбницю, добуваючи для неї те, що погубилося віками неволі, привалене по закутках чужим сміттям і мотлохом.
Хто попрацює в цьому напрямку, той побачить, що лексичного матер'ялу в нашій мові значно більше, ніж в инших славянських мовах. Де-які приклади я подав у передмові до моєї граматики для самонавчання („І ворогам і добрим людям“); подам іще де-які.
Візьмім наприклад слова, що означають красу. Крім безпосередніх термінів ми маємо багато таких виразів (сінонімів), що те саме малюють иншими тонами, — слабшими, густішими, иноді алеґоричними, гумористичними.
- Гарний.
- Красний (моск. красивый).
- Гожий (пригожій — позичене у нас).
- Вродливий.
- Хороший (зовсім не те, що моск. „хорошій“).
- Ставний (представительный?)
- Лепський.
- Принадний (привлекательный).
- Не поганий (не дурной).
- Не аби-який.
- Не ликом шитий.
- Аж очі в себе бере.
До багатьох із них можна додати ще приросток пре для вищого або найвищого степеня.
Оце я набрав 12 термінів (їх певне більше) для ознаки краси в ріжних її відтінках і ледве назбірав на половину їх одповідних московських термінів. Те-ж саме буде, коли ми візьмемо слова для ознаки протилежної прикмети, або знов по инших яких катеґоріях. А вибіраючи ті сіноніми, студіюючи їх одтінки, ми навчимося й використовувати їх, ті гарні своєрідні фарби й тони й відтінки, і не треба нам буде запозичатися в бідніших сусід наших.
