А в першу чергу ті, хто й справді вірить в істнування суверенної Радянської України.
Ми не будемо зараз торкатися того терору, яким московські комуністи підкреслюють „суверенність“ України; про це ми напишемо окремо (в нашому розпорядженню мається богатий фактичний матеріял). В закінчення-ж своєї кореспонденції ми возьмемо видержку з 138. числа ґазети „Україна“, яка конспективно передає фактичний теперішній стан України: „Сотник І. К-н, який довгий час був на Україні і тільки тепер повернувся сюди[1], поділився з нами тими інформаціями про становище та настрої, які панують на нашій окупованній батьківщині. Кожному, передає сотник, хто в'їде на українську територію, мусить відразу кинутися в вічі та ворожність, з якою відноситься окупаційна московська влада до України та українського населення. Усюди гострий контроль, через це скрізь пригніченність і мертвеччина. Большевицька влада хоч і одмовилась насилувати наш народ заведенням комуни, все-ж відноситься і до селян і до робітників-Українців як до контр-революціонерів самостійників. Кожний прояв їх незадоволення вони гостро гнітуть. Большевики користуються кожною хвилиною, аби вивезти з України все, що попадається під руку. Влада большевицька відкидається народом, завданням якої є встримати народ терором, аби тим часом забрати необхідні продукти для Москви. Повстання не стихають. Українське військо користується великою популярністю, й ждуть його з тижня на тиждень. А до того селянами орґанізуються великі повстання, які з осени мають обняти всю Україну й знищити большевицьку владу. Для охорони залізниць від повстанців комуністи тримають на поготові на всіх узлових станціях і по великих містах України спеціяльні „батальони“. Пароплави, що курсують по Дніпру, охороняються пароплавними панцирниками. Хліб совітська влада наказує звозити до волостів, звідки 75% йде на червоних бандитів, а 25% на селянство та міське населення. Селяне наказу не сповнюють. На всьому ознака знущання й експльоатації. Населення абсолютно не визнає большевиків і держиться під жорстоким терором. Повстання розвиваються зараз на Припяті в повітах Радомисльськім і в околицях Чорнобиля. Проти повстанців, що оперують нижче Київа до Кременчуга і в Ольвіопольському повіті, вислано полк піхоти і кінний полк. Полки росташувались в Ольвіополі. Синєльніково і Павлоград в руках Махно“.
Як бачимо — „суверенна“ радянська Україна не дуже вдячна своїм московським приятелям. Бо „суверенність“ ця паперова і видумана виключно для закордонного вжитку.
В життю-ж, на ділі є Україна, яка окупована московськими наїздниками і яка збройною силою і на фронті (Східна Галичина) і скрізь по всій Україні у ворожому запіллю ось уже третій рік бореться за свою справжню незалежність і волю. І ця справжня народня Україна переможе і виборе собі право на суверенне істнування, незалежно навіть від того, як до неї ставиться зараз европейський дипльоматичний базар…
|
Подорожній. |
Що торкається економичного становища окремих міст, місцевостей і країн мого шляху, то воно було дуже ріжнобарвне.
Врожай на Вкраїні в минулому році був надзвичайно гарний, і большевики в червні вже підраховували, що їм цей врожай дасть. Але Петлюра з одного боку, а Денікін з другого примусили большевиків одійти за межі хліборобних ґуберній, і реалізація врожаю робилась не большевиками. Сказати „реалізація“ врожаю, це значить сказати не те, що відповідає дійсности, бо реалізації, як
- ↑ Нам відомо, що сотник І. К-н повернувся до штабу Київської Дівізії, якою командує отаман Ю. Тютюнник. Д. І.
